Follow us by Email Підписатись

Translate Переклад

середа, 25 червня 2014 р.


                                                                                                       
                                                                                                         Президенту України
24 червня 2014 року                                                                      Порошенко Петру Олексійовичу

Заява Вінницької Правозахисної групи
щодо закону України «Про правовий статус осіб, які вимушені залишити місця проживання внаслідок тимчасової окупації Автономної Республіки Крим та м. Севастополя та обставин, повязаних з проведенням антитерористичної операції на території України» ( 4998-1).

Вінницька правозахисна група закликає Президента України застосувати право вето передбачене ст.94 Конституції України та не підписувати прийнятий 19 червня 2014 року Верховною Радою України закон «Про правовий статус осіб, які вимушені залишити місця проживання внаслідок тимчасової окупації Автономної Республіки Крим та м. Севастополя та обставин, повязаних з проведенням антитерористичної операції на території України» ( 4998-1), повернути закон на повторний розгляд з наступних причин:
1) Закон не може вважатись легітимним. Так, в тесті закону «Про правовий статус осіб, які вимушені залишити місця проживання внаслідок тимчасової окупації Автономної Республіки Крим та м. Севастополя та обставин, пов’язаних з проведенням антитерористичної операції на території України», що внесений народними депутатами України Пацканом В.В. та Соболєвим С.В., для визначення внутрішньо переміщених осіб вжито термін  «вимушений мігрант», що не є коректним в контексті чіткого загальноприйнятого та офіційного терміну  міжнародного права -«внутрішньо переміщена особа»- ( intеrnally displased person) та стосується всіх, без виключення, внутрішньо переміщених  осіб  у всьому світі. В цьому контексті слід зауважити, що закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», який прийнятий Верховною Радою України 06.05.2014 року та є чинним, для визначення внутрішньо переміщених осіб застосовує термін «громадяни України, які переселилися з тимчасово окупованої території».
Очевидно, що терміни «вимушений мігрант» та «громадяни України, які переселилися з тимчасово окупованої території» для визначення внутрішньо переміщених осіб в Україні позбавлені не тільки кореляції між собою, вказані терміни не є відповідними до  норм міжнародного права та дискримінаційними по відношенню до вказаної  вразливої категорії населення України. Застосування таких термінів в майбутньому призведе до суттєвого  обмеження доступу внутрішньо переміщених осіб в Україні до реалізації  їх прав , гарантованих міжнародними правовими нормами, зокрема, Керівними Принципами ООН щодо переміщення осіб всередині країни від1996 року.
         В Статті 1, частині 5 «Про правовий статус осіб, які вимушені залишити місця проживання внаслідок тимчасової окупації Автономної Республіки Крим та м. Севастополя та обставин, повязаних з проведенням антитерористичної операції на території України» ( 4998-1) зазначено: «Територія проведення антитерористичної операції на території України – територія України, визначена Указом Президента України про початок та проведення антитерористичної операції на території України». Насправді, в Указі Президента України не вказано територію України, на якій проводиться антитерористична операція. Відтак, невідомо, яким саме чином та за якими критеріями органи виконавчої влади будуть визначати зв‘язок місця проживання внутрішньо переміщеної особи з територією  проведення антитерористичної операції на території України. У випадку імплементації даного закону внутрішньо переміщенні особи не зможуть довести органам державної влади, що вони прибули  саме з території проведення антитерористичної операції, відповідно, ця вразлива група громадян України не матиме доступу до своїх прав.
Статтею 3, частиною 5 закону «Про правовий статус осіб, які вимушені залишити місця проживання внаслідок тимчасової окупації Автономної Республіки Крим та м. Севастополя та обставин, повязаних з проведенням антитерористичної операції на території України» ( 4998-1) передбачено порядок надання державної допомоги вимушеним мігрантам: «Перелік регіонів тимчасового розселення вимушених мігрантів у обов’язковому порядку публікується у засобах масової інформації та доводиться до відома органів місцевого самоврядування, громадських організацій та міжнародних інституцій, що здійснюють свою діяльність у сфері надання допомоги особам, що шукають притулку». Такі норми порушують Конституцію України та норми міжнародного права в контексті права на свободу пересування.
            2) Закон не може вважатись адекватним і ефективним у вирішенні поставлених завдань і проблем через відсутність норм, що могли б вирішити проблеми внутрішньо переміщених осіб з працевлаштуванням, доступом до житла, реєстрацією, тощо. Процес прийняття рішень органами державної влади є непрозорим та незрозумілим, що в разі набуття чинності та застосування закону на практиці призведе до застосування корупційних механізмів. В пояснювальній записці до проекту Закону України «Про правовий статус осіб, які вимушені залишити місця проживання внаслідок тимчасової окупації Автономної Республіки Крим та м.Севастополя та обставин, пов’язаних з проведенням антитерористичної операції на території України» зазначено: «Реалізація законопроекту не потребуватиме внесення змін до інших законодавчих актів. Прийняття законопроекту не потребує  додаткових видатків із Державного бюджету України». Без сумніву, такі заяви не відповідають дійсності та носять радше декларативний характер, свідчать про відсутність професіоналізму осіб, що приймали участь в розробці вказаного законодавчого акту. Без внесення певних змін в цілу низку  діючих законодавчих актів України реалізація вказаного закону є неможливою.
            3) Процес прийняття закону Верховною Радою України був непрозорим-законопроект пройшов стадію обговорення лише в одному комітеті Верховної Ради України (з восьми  релевантних до процесу обговорення вказаного законопроекту), неурядові організації були позбавлена можливості долучитися до процесу обговорення вказаного законопроекту, міжурядові організації, Спеціальний доповідач ООН з питань внутрішньо переміщених осіб та інші експерти не були залучені до процесу розробки законопроекту.
             Зважаючи на викладені вище обставини, враховуючи надзвичайну важливість існування в країні правового механізму для забезпечення доступу внутрішньо переміщених осіб до своїх прав, закликаємо Президента України не підписувати прийнятий 19 червня 2014 року Верховною Радою України закон «Про правовий статус осіб, які вимушені залишити місця проживання внаслідок тимчасової окупації Автономної Республіки Крим та м. Севастополя та обставин, повязаних з проведенням антитерористичної операції на території України» ( 4998-1), повернути закон на повторний розгляд з наступних причин, залучити до процесу розробки законопроекту неурядові організації, міжурядові організації, експертів та Спеціального доповідача ООН з питань внутрішньо переміщених осіб.

Світлана Побережець,
Координатор Вінницької правозахисної групи.

Немає коментарів:

Дописати коментар