Follow us by Email Підписатись

Translate Переклад

середа, 25 червня 2014 р.


                                                                                                       
                                                                                                         Президенту України
24 червня 2014 року                                                                      Порошенко Петру Олексійовичу

Заява Вінницької Правозахисної групи
щодо закону України «Про правовий статус осіб, які вимушені залишити місця проживання внаслідок тимчасової окупації Автономної Республіки Крим та м. Севастополя та обставин, повязаних з проведенням антитерористичної операції на території України» ( 4998-1).

Вінницька правозахисна група закликає Президента України застосувати право вето передбачене ст.94 Конституції України та не підписувати прийнятий 19 червня 2014 року Верховною Радою України закон «Про правовий статус осіб, які вимушені залишити місця проживання внаслідок тимчасової окупації Автономної Республіки Крим та м. Севастополя та обставин, повязаних з проведенням антитерористичної операції на території України» ( 4998-1), повернути закон на повторний розгляд з наступних причин:
1) Закон не може вважатись легітимним. Так, в тесті закону «Про правовий статус осіб, які вимушені залишити місця проживання внаслідок тимчасової окупації Автономної Республіки Крим та м. Севастополя та обставин, пов’язаних з проведенням антитерористичної операції на території України», що внесений народними депутатами України Пацканом В.В. та Соболєвим С.В., для визначення внутрішньо переміщених осіб вжито термін  «вимушений мігрант», що не є коректним в контексті чіткого загальноприйнятого та офіційного терміну  міжнародного права -«внутрішньо переміщена особа»- ( intеrnally displased person) та стосується всіх, без виключення, внутрішньо переміщених  осіб  у всьому світі. В цьому контексті слід зауважити, що закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», який прийнятий Верховною Радою України 06.05.2014 року та є чинним, для визначення внутрішньо переміщених осіб застосовує термін «громадяни України, які переселилися з тимчасово окупованої території».
Очевидно, що терміни «вимушений мігрант» та «громадяни України, які переселилися з тимчасово окупованої території» для визначення внутрішньо переміщених осіб в Україні позбавлені не тільки кореляції між собою, вказані терміни не є відповідними до  норм міжнародного права та дискримінаційними по відношенню до вказаної  вразливої категорії населення України. Застосування таких термінів в майбутньому призведе до суттєвого  обмеження доступу внутрішньо переміщених осіб в Україні до реалізації  їх прав , гарантованих міжнародними правовими нормами, зокрема, Керівними Принципами ООН щодо переміщення осіб всередині країни від1996 року.
         В Статті 1, частині 5 «Про правовий статус осіб, які вимушені залишити місця проживання внаслідок тимчасової окупації Автономної Республіки Крим та м. Севастополя та обставин, повязаних з проведенням антитерористичної операції на території України» ( 4998-1) зазначено: «Територія проведення антитерористичної операції на території України – територія України, визначена Указом Президента України про початок та проведення антитерористичної операції на території України». Насправді, в Указі Президента України не вказано територію України, на якій проводиться антитерористична операція. Відтак, невідомо, яким саме чином та за якими критеріями органи виконавчої влади будуть визначати зв‘язок місця проживання внутрішньо переміщеної особи з територією  проведення антитерористичної операції на території України. У випадку імплементації даного закону внутрішньо переміщенні особи не зможуть довести органам державної влади, що вони прибули  саме з території проведення антитерористичної операції, відповідно, ця вразлива група громадян України не матиме доступу до своїх прав.
Статтею 3, частиною 5 закону «Про правовий статус осіб, які вимушені залишити місця проживання внаслідок тимчасової окупації Автономної Республіки Крим та м. Севастополя та обставин, повязаних з проведенням антитерористичної операції на території України» ( 4998-1) передбачено порядок надання державної допомоги вимушеним мігрантам: «Перелік регіонів тимчасового розселення вимушених мігрантів у обов’язковому порядку публікується у засобах масової інформації та доводиться до відома органів місцевого самоврядування, громадських організацій та міжнародних інституцій, що здійснюють свою діяльність у сфері надання допомоги особам, що шукають притулку». Такі норми порушують Конституцію України та норми міжнародного права в контексті права на свободу пересування.
            2) Закон не може вважатись адекватним і ефективним у вирішенні поставлених завдань і проблем через відсутність норм, що могли б вирішити проблеми внутрішньо переміщених осіб з працевлаштуванням, доступом до житла, реєстрацією, тощо. Процес прийняття рішень органами державної влади є непрозорим та незрозумілим, що в разі набуття чинності та застосування закону на практиці призведе до застосування корупційних механізмів. В пояснювальній записці до проекту Закону України «Про правовий статус осіб, які вимушені залишити місця проживання внаслідок тимчасової окупації Автономної Республіки Крим та м.Севастополя та обставин, пов’язаних з проведенням антитерористичної операції на території України» зазначено: «Реалізація законопроекту не потребуватиме внесення змін до інших законодавчих актів. Прийняття законопроекту не потребує  додаткових видатків із Державного бюджету України». Без сумніву, такі заяви не відповідають дійсності та носять радше декларативний характер, свідчать про відсутність професіоналізму осіб, що приймали участь в розробці вказаного законодавчого акту. Без внесення певних змін в цілу низку  діючих законодавчих актів України реалізація вказаного закону є неможливою.
            3) Процес прийняття закону Верховною Радою України був непрозорим-законопроект пройшов стадію обговорення лише в одному комітеті Верховної Ради України (з восьми  релевантних до процесу обговорення вказаного законопроекту), неурядові організації були позбавлена можливості долучитися до процесу обговорення вказаного законопроекту, міжурядові організації, Спеціальний доповідач ООН з питань внутрішньо переміщених осіб та інші експерти не були залучені до процесу розробки законопроекту.
             Зважаючи на викладені вище обставини, враховуючи надзвичайну важливість існування в країні правового механізму для забезпечення доступу внутрішньо переміщених осіб до своїх прав, закликаємо Президента України не підписувати прийнятий 19 червня 2014 року Верховною Радою України закон «Про правовий статус осіб, які вимушені залишити місця проживання внаслідок тимчасової окупації Автономної Республіки Крим та м. Севастополя та обставин, повязаних з проведенням антитерористичної операції на території України» ( 4998-1), повернути закон на повторний розгляд з наступних причин, залучити до процесу розробки законопроекту неурядові організації, міжурядові організації, експертів та Спеціального доповідача ООН з питань внутрішньо переміщених осіб.

Світлана Побережець,
Координатор Вінницької правозахисної групи.

понеділок, 2 червня 2014 р.


        СЛІДАМИ "ПОРНОСПРАВИ"

"Порносправа" Дмитра Гройсмана  вже давно стала своєрідним лакмусовим папером щодо перевірки дотримання законності в Україні.

Та чому слідчий відділ прокуратури Вінницької області вдруге  "прикриває" кримінальне провадження у справі про незаконне притягнення до кримінальної відповідальності завідомо невинного Гройсмана Дмитра Леонідовича?



Вінницька правозахисна група раніше повідомляла громадськість про те, що 12 серпня 2013 року Вінницький міський суд Вінницької області, за головування судді    Ковбаси Ю.П., за участю прокурора Калитко В.В. виправдав Гройсмана Дмитра Леонідовича за відсутності в його діях складу злочину і визнав невинуватим у поширенні порнографії.

В суді першої інстанції справа розглядалась  два з половиною   роки, було проведено 73 судових засідання, за перебігом справи спостерігали українські та міжнародні громадські організації, міжнародні інституції.  
За життя Дмитро Гройсман був впевнений, що "порносправу" бездарно "зшито"  системою спеціально для нього, з метою переслідування за активну життєву позицію та правозахисну діяльність. Дмитро вірив в те, що йому вдасться добитись справедливості, що, зрештою, суд його виправдає. Але сталося так, що життя відомого правозахисника обірвалось раніше, аніж судом було досліджено всі  необхідні обставини для постанови  виправдального вироку -  05 серпня 2013 року Дмитро Гройсман пішов з життя за обставин, які держава Україна відмовилась розслідувати.  Міліція, прокуратура, судово- медична експертиза, свідки смерті Дмитра Гройсмана вдалися до неймовірних "чудес" нелюдяності та беззаконня з тим, щоб  перешкодити розслідуванню обставин смерті відомого правозахисника. нерозслідування обставин смерті Дмитра Гройсмана

08 травня 2014 року суддя Вінницького міського суду Вінницької області Чернюк І.В. частково задовольнив скаргу адвоката Гурковської Наталії Володимирівни, що представляє інтереси потерпілої Побережець Світлани Юріївни, на постанову слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури Вінницької області, юриста 2-го класу, Стопінчука О.О. від 26.03.2014 року про закриття кримінального провадження  №42013010010000436 внесеного до ЄРДР від 04.09.2013 року за ст. 372 ч.1 Кримінального Кодексу України по факту притягнення завідомо невинного Гройсмана Дмитра Леонідовича до кримінальної відповідальності та виніс відповідну ухвалу, якою скасував постанову слідчого Стопінчука О.О. та повернув справу на додаткове розслідування.

Нагадаю, що вперше шлях з незаконного закриття вказаного кримінального провадження випробував старший слідчий в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури Вінницької області, юрист 1-го класу, Александров О.К., який 22.11.2013 року виніс постанову про закриття вказаного кримінального провадження. Старший слідчий прокуратури старанно  втиснувся в процесуальні терміни, але з дотриманням законності під час розслідування в кримінальному провадженні якось не склалось.
Тому "юридична праця" слідчого прокуратури Александрова О.К. потерпіла фіаско- 30 грудня 2013 року суддя Вінницького міського суду Вінницької області Вишар І.Ю. скасував  постанову старшого слідчого прокуратури Александрова О.К., про що виніс відповідну ухвалу (  ухвала судді Вишара І.Ю).
Під час проведення розслідування у вказаному кримінальному провадженні старший слідчий пркуратури Александров О.К.  "забув" визнати Побережець С.Ю. потерпілою та допитати її, допитати ініціатора слідчих дій у кримінальному провадженні, а саме заявника - співкоординатора Громадської організації "Центр Соціальна Дія" Федорович І.Ю., допитати співробітників Вінницької правозахисної групи,  осіб, що приєднались до заяви співкоординатора Громадської організації "Центр Соціальна Дія" Федорович І.Ю.( свідків з боку заявника). Старший слідчий прокуратури Александров О.К. також не обтяжив себе наданням правової оцінки діям слідчих УМВСУ у Вінницькій області Руденко Д.С., Солдатова О.Б., прокурорів Добросердова А.Р.,Соловйова О.В., Калитко В.В. Під час проведення розслідування у кримінальному провадженні старший слідчий прокуратури Александров О.К. не надав правової оцінки щодо призначення та проведення так званої мистецтвознавчої експертизи  та не утруднив себе тим аби перевірити кваліфікацію та освіту  Безбаха І.В.-людини, яка назвала себе експертом, а насправді- самозванця, прізвище якого відсутнє в реєстрі атестованих судових експертів Міністерства Юстиції України. Такого роду амнезія, а в народі просто забудькуватість, у випадку слідчого прокуратури, скидається на недотримання норм чинного законодавства під час проведення розслідування у кримінальному провадженні та професійну невідповідність.

Слідчий  в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури Вінницької області, юрист 2-го класу, Стопінчук О.О. примудрився вдруге, за неповних вісім місяців, незаконно "прикрити" вказане кримінальне провадження, про що 26.03.2014 року він виніс відповідну постанову. Під час проведення розслідування у вказаному кримінальному провадженні слідчий прокуратури Стопінчук О.О., нібито за законом ланцюгової реакції, скопіював незаконні дії свого попередника- за майже вісім місяців розслідування він так і не спромігся  допитати ініціатора слідчих дій-заявника- співкоординатора Громадської організації "Центр Соціальна Дія" Федорович І.Ю. про обставини даного кримінального правопорушення. Нагадаю, що 14.02.2014 року прокурор СВ прокуратури Вінницької області Шаргало В.А. задоволив клопотання адвоката Гурковської Н.В. про допит свідків Федорович І.Ю та Закревської Є.О. В суді слідчий прокуратури Стопінчук О.О. пояснив, що надсилав заявнику за місцем проживання повістки та неодноразово телефонував, викликав на допит, та(за словам слідчого прокуратури) заявник весь час вигадував нові причини неявки для проведення слідчих дій. У присутніх в залі суду могло скластись враження, що через таке, нібито безвідповідальне, ставлення заявника до ініційованого ним кримінального провадження слідчий почувався скривдженим та  обуреним, майже не плакав. Але суддя Вінницького міського суду Вінницької області Чернюк І.В. нагадав слідчому прокуратури, що останній не вжив всіх передбачених відповідним законом заходів для проведення допиту свідків, а саме, не звернувся до суду з клопотанням про здійснення приводу щодо свідків Федорович І.Ю. та Закревської Є.О.
Суд зауважив, що  слідчий прокуратури Стопінчук О.О. не виконав ухвалу суду від 30.12.2013 року та не надав правової оцінки щодо призначення та проведення так званої мистецтвознавчої експертизи  та не утруднив себе перевіркою компетенції самопроголошеного експерта Безбаха І.В. 
Відтак, розслідування в кримінальному провадженні №42013010010000436 внесеного до ЄРДР від 04.09.2013 року за ст. 372 ч.1 Кримінального Кодексу України доведеться продовжити та виконати всі вказівки суду.
Цікаво, які причини вигадає слідство аби знову закрити таке небажане для прокуратури кримінальне провадження? Дочекаємось новин від слідства, керівними принципами якого на сьогодні залишається "верховенство неправди та словоблуддя".
Вінницька правозахисна група і надалі інформуватиме суспільство про перебіг розслідування у вказаному кримінальному провадженні.
                                             АвторСвітлана Побережець,