Follow us by Email Підписатись

Translate Переклад

понеділок, 20 січня 2014 р.

Примусова психіатрія- злочин, що став наслідком безкарності  чиновників.Незаконне позбавлення волі та незаконна примусова госпіталізація до психіатричного закладу у місті Вінниця.


До Вінницької правозахисної групи звернувся мешканець міста Вінниця, громадянин Володимир П. та повідомив, що 08.01.2014 року, його було незаконно позбавлено волі шляхом затриманя лікарем ШМД Окуневським. Під час здійснення незаконного затримання громадянин Володимир П. знаходився у власному помешканні.
Зі слів Володимира П., про підстави для позбавлення волі йому не було повідомлено. Приблизно о 10.50 Володимира П. було незаконно доставлено до приймального відділення комунального закладу Вінницької обласної психоневрологічної лікарні імя‘м  академіка О.І. Юшенка.
В приймальному відділенні зазначеного закладу було оформлено медичну карту стаціонарного хворого №63 на Володимира П., в яку було внесено відповідний діагноз.
В приймальному відділенні Володимир П. «випадково» зустрівся з лікарем- психіатром диспансерного відділення комунального закладу Вінницької обласної психоневрологічної лікарні імя‘м  академіка О.І. Юшенка -Сигнеєвською Оксаною Вікторівною, яка, зі слів Володимира П.,26.04.2013 року незаконно, без його попередньої згоди, оглядала його за місцем проживання, та виписала направлення на госпіталізацію( примусове лікування) громадянина у психіатричній лікарні. 18.06.2013 року лікар Сигнеєвська Оксана Вікторівна незаконно, без попередньої згоди Володимира П., оглянулайого вдруге. Володимир П. вважає, що повторному незаконному огляд психіатра передувала заява сестри Володимира П. до псиіатричного закладу про госпіталізацію(примусове лікування) хворого у психіатричній лікарні.
08.01.2014 року лікар приймального відділення Байло О.В. незаконно, без згоди пацієнта, в примусовому порядку, оглянув Володимира П.
Згодом, приблизно о 12.00, Володимир П. був вкотре незаконно оглянутий Лікарською Консультативною Комісією (ЛКК) у другому відділенні зазначеного психіатричного закладу. Відомо, що до складу комісії входили лікарі Білик Т.О., Гріпас Н.В.,Байло О.В.,Саєнко А.О. На підставі висновку ЛКК було складено акт №2 від 08.01.2014 року про примусову госпіталізацію, акт затверджено головним лікарем коммунального закладу Вінницької обласної психоневрологічної лікарні імя‘м  академіка О.І. Юшенка -Клочко В.П. ( зазначений документ не містить дати).
10.01.2014 року громадянина Володимира П. було відпущено додому.
Таким чином,  Володимир П. був  незаконно позбавлений свободи на протязі двох діб. За цей час людина піддавалась катування, нелюдському, такому, що принижує гідність поводженню, а саме, людині не повідомляли, що відбувається, примусово піддавали медичному огляду, примусово, без попередньої на то згоди, здійснювали забор біологічних рідин(крові, сечі) з метою проведення лабораторних досліджень.
Представник Володимира П. вже звернусвя до Вінницького міського суду Вінницької області зі скаргою про захист прав та законних інтересів пацієнта під час надання психіатричної допомоги.
Право пацієнта оскаржити неправомірні рішення і дії медичних працівників, закладів та органів охорони здоров'я передбачено ст. 6 Основ законодавства України про охорону здоров’я . Згідно Закону України “Про психіатричну допомогу”  до суду можна оскаржити: рішення лікаря-психіатра (комісії лікарів-психіатрів) про обмеження прав осіб, яким надається психіатрична допомога (ч.6 ст. 25 Закону).
Згідно ст. 3 Закону України «Про психіатричну допомогу», кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України. А згідно ст. 4 того ж закону, психіатрична допомога надається на засадах добровільності.
Стаття 1 Закону України «Про психіатричну допомогу» дає визначення,
 що усвідомлена згода особи - це згода, вільно висловлена особою, здатною зрозуміти інформацію, що надається доступним способом, про характер її психічного розладу та прогноз його можливого розвитку, мету, порядок та тривалість надання психіатричної допомоги, методи діагностики,   лікування   та   лікарські   засоби,   що    можуть застосовуватися  в  процесі  надання  психіатричної  допомоги,  їх побічні ефекти та альтернативні методи лікування;
Частина 2 ст. 11 ЗУ «Про психіатричну допомогу» визначає, що психіатричний огляд проводиться лікарем психіатром на прохання або за усвідомленою згодою. Частина 3 передбачає винятки, а саме, передбачає, що огляд може проводитись без згоди особи лише у разі, коли одержані відомості дають  достатні підстави для обґрунтованого припущення про наявність у особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона:
-          вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або
-          неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність
-          завдасть значної шкоди своєму здоров’ю у зв’язку з погіршенням психічного стану у разі ненадання психіатричної допомоги.
Заяви, що направлялись родичкою Володимира П. до лікаря - психіатра жодного разу не містили інформацію, передбачену  частиною 3 ст.11 ЗУ«Про психіатричну допомогу» .
Конституція України визначає, що жодна особа не може бути позбавлена волі без судового рішення.
Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод в ст. 5 визначила, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім( серед іншого):
е)законне затримання осіб для запобігання поширенню інфекційних захворювань, законне затримання психічно хворих, алкоголіків або наркоманів чи бродяг.
В судовій практиці Європейського суду з прав людини доволі часто зазначалось, що людина не повинна позбавлятись волі, доки не доведено, що людина є хворою. Психічна хвороба має бути такого ступеню та характеру, які б виправдовували обов'язкове позбавлення волі.
Європейський суд з прав людини зазначив, що одним з необхідних елементів законності позбавлення волі психічно хворих є відсутність свавілля. Позбавлення волі є такою суровою мірою, що воно може бути виправданим лише коли інші засоби,  менш жорстокі, були недостатні для захисту особистого або суспільних інтересів.

Законом України "Про міжнародні договори України" встановлено правила про те, що міжнародні договори України (в тому числі конвенції) застосовуються на території України нарівні з національним законодавством. При цьому, у випадку виникнення суперечності між міжнародним договором та національним законом, повинен застосовуватися міжнародний договір.
            На сьогоднішній день на території України в повному обсязі та без будь-яких застережень діє Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання. Вказаний міжнародний договір укладено у рамках діяльності Організації Об`єднаних Націй.
            Зазначена Конвенція встановлює абсолютну заборону катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання.
            Комітет по правам людини ООН у своєму повідомленні №110/1981 (В`яна Акоста проти Уругваю) визнав примусове лікування і інші заходи психіатричного втручання в медичних установах формами тортур та жорстокого поводження.
            У пункті 64 доповіді Спеціального доповідача (А/HRC/22/53) на Генеральній Ассамблеї ООН зазначено, що в тій мірі в якій заходи примусового характеру завдають гострого болю та страждань, вони порушують абсолютну заборону катувань і жорстокого, нелюдського та такого, що принижує гідність ставлення.
            Як зазначено у пункті 69 доповіді Спеціального доповідача (А/HRC/22/53) на Генеральній Ассамблеї ООН, ступінь психічної хвороби сама по собі не є достатньою підставою для позбавлення особи свободи.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод безпосередньо застосовується при розгляді справ у судах України. Аналогічним чином висновки Європейського суду з прав людини також враховуються при розгляді будь-яких судових справ в національній системі правосуддя.
            Статтею 3 вказаної Конвенції визначено, що нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню.
У рішенні Європейського суду з прав людини №37679/08 Bures v. Czech Republic зазначено, що будь-яке обмеження свободи особи з психічними розладами навіть на нетривалий час може бути визнано катуванням або жорстоким поводженням. Варто відмітити, що на користь потерпілого у вказаній справі (якого утримували примусово в психіатричному закладі) з держави було стягнуто 20000 Євро компенсації.
            Таким чином, українське законодавство, яке пов`язано з примусовою госпіталізацією до психіатричного закладу, має застосовуватися судами та іншими установами з урахуванням вищевказаних норм міжнародних договорів, а також судової практики Європейського суду з прав людини.
Практику примусової госпіталізації до психіатричного закладу варто визнати неприйнятною та такою, що грубо порушує права громадян.
Вінницька правозахисна група сподівається на правомірне рішення суду у позові Володимира П. до ШМД міста Вінниця, до комунального закладу Вінницької обласної психоневрологічної лікарні та сподівається на покарання винних у порушенні прав конкретної людини.
Адже, безкарність може сприяти лише новим злочинам.

Автор- Світлана Побережець,
0975854014
svitlana.poberezhets@gmail.com
 


Немає коментарів:

Дописати коментар