Follow us by Email Підписатись

Translate Переклад

понеділок, 18 липня 2011 р.

Боротьба з катуваннями під егідою Президента: в очікуванні успіху чи чергової профанації?

Ратифікувавши в 2006 році Факультативний протокол до Конвенції ООН Проти катувань, Україна  добровільно прийняла на себе обов‘язок створити так звані Національні превентивні механізми – один чи декілька органів для відвідувань місць несвободи з метою недопущення катувань.

Попри те, що на створення таких механізмів було відведено лише один рік, вони досі не створені і не діють в Україні. Тривають дискусії щодо моделей майбутніх механізмів, тим часом в українських відділеннях міліції, пенітенціарних установах, місцях тримання мігрантів, спеціалізованих психіатричних та соціальних закладах, де люди утримуються проти власної волі щодня масово застосовують катування, жорсткої та принижуючі людську гідність форми поводження та покарання.

17 липня 2011 року Уповноваженою у справах Європейського суду з прав людини п.Валерією Лутковською було повідомлено про розробку проекту Указу Президента України про утворення при Президентові громадської комісії з попередження катувань. У зв‘язку із цією заявою Вінницька правозахисна група вважає за доцільне вказати на наступне:

1. Головною запорукою успішності будь-якого національного механізму попередження катувань є його незалежність насамперед від виконавчої влади. Після скасування т.зв. «конституційної реформи 2004 року» Президент України одноособово формує Уряд, призначаючи та звільняючи з посад, зокрема, Міністра внутрішніх справ, Голову державної пенітенціарної служби, інших керівників органів центральної виконавчої влади, в структурі яких перебувають установи з найвищим ризиком застосування катувань. Тому Президент як політична фігура природно не зацікавлений у тому, аби ефективно викривати та розслідувати конкретні факти порушень прав людини з боку представників виконавчої влади, вертикаль якої формується самим Президентом. Відтак ми маємо серйозні сумніви, що діючий під егідою Президента орган з попередження катувань буде відповідати вимогам щодо незалежності.

2. З наявної у розпорядженні Вінницької правозахисної групи інформації про стан розробки проекту Указу Президента, яку ми маємо усі підстави вважати достовірною, слідує, що Положенням про Комісію не передбачено реагування на індивідуальні скарги щодо застосування катувань та проведення незалежних розслідувань конкретних скарг на заборонені форми поводження з людьми. Якщо це відповідає дійсності, тоді Комісія являтиме собою лише бутафорію – неефективний механізм нібито моніторингу, а, насправді – окозамилювання.

3. Викликає великі сумніви і можливість реалізації повноважень Комісії лише внаслідок видання Указу резидента України, адже в чинних правових реаліях забезпечення безперешкодного доступу до затриманих, а не лише до місць їх тримання, потребуватиме внесення змін до Кримінально-процесуального, Кримінально-виконавчого Кодексів, Закону «Про попереднє ув‘язнення» тощо.

4. Викликає занепокоєння і той факт, що кількість членів Комісії не зможе забезпечити охоплення навіть не усіх, а хоча б більшості місць з високим ризиком застосування катувань регулярними плановими та ad hoc візитами.

5. Зрештою – відсутність окремого фінансування Комісії з Державного Бюджету України, а її повна організаційно-фінансова залежність від Адміністрації Президента України буде підставою для небезпідставних закидів у відсутності незалежності.

Не заперечуючи в цілому проти можливості утворення при Президентові будь-яких дорадчих чи дослідницьких органів, в тому числі і з питань попередження катувань, ми закликаємо Главу Держави зважено та мудро підходити до імплементації міжнародних зобов‘язань України в галузі прав людини. Ми сподіваємося, що Президент України Віктор Янукович не буде повторювати ганебних та безглуздих вчинків свого попередника – Президента України Віктора Ющенка, який, зокрема, намагався створити інститут Президентського (!!) омбудсмана.

Вінницька правозахисна група закликає до пришвидшення розробки концепції функціонування національних механізмів з попередження катувань, які мають на нашу думку визначені Законом, бути незалежними, діяти публічно, бути наділеними повноваженням з проведення індивідуальних розслідувань та інтервенцій, працювати прозоро та публічно. Як організація громадянського суспільства, ми готові усіляко сприяти та приймати участь в роботі таких механізмів попередження катувань.

Немає коментарів:

Дописати коментар