Follow us by Email Підписатись

Translate Переклад

вівторок, 13 грудня 2011 р.

Дякуємо "Газеті по-українськи" за виправлення помилки

Вінницька правозахисна група заявляє, що редакція "Газети по-українськи" оперативно зреагувала на повідомлення про перекручення відповіді Координатора ВПГ Дмитра Гройсмана на прес-конференції відносно судового процесу над колишнім Прем"єр-Міністром України Тимошенко Ю.В.

Ми задоволені реакцією газети та швидким виправленням помилки, вважаємо непорозуміння вичерпаним і готові продовжувати співпрацю з "Газетою по-українськи" та її корепондентом Поліною Романовою.

субота, 10 грудня 2011 р.

Щодо публікації в "Газеті по-українськи"


Сьогодні на сайті "Газети по-українськи" було опубліковано матеріал, підписаний автором Поліна Романова, під назвою "Правозахисник Гройсман назвав суд над Тимошенко найкращим в Україні"
У вказаному матеріалі Координаторові Вінницької правозахисної групи Дмитру Гройсману приписуються слова, яких він ніколи не говорив, а саме - ніколи не називав суд над Ю.В.Тимошенко "найкращим в Україні"
Пропонуємо подивитись відповідь Дмитра Гройсмана на питання, яке стосувалося справи Юлії Тимошенко.


пʼятниця, 9 грудня 2011 р.

Анонс прес-конференції «Права людини в Україні і на Вінниччині – сумні підсумки 2011 року»


9грудня 2011 року о 13 годині у приміщенні Вінницького прес-клубу (вул.Соборна,68, кінотеатр ім.М.Коцюбинського, 3 поверх) відбудеться прес-конференціякоординатора Вінницької правозахисної групи Дмитра Гройсмана, присвячена Міжнародному дню прав людини, який відзначається10 грудня.

Щорокуна початку грудня Вінницька правозахисна група проводить зустріч з журналістамидля обговорення стану дотримання прав людини в державі. Ми повідомляємоінформацію, узагальнену за рік зі звернень до нашої правозахисної організації,оголошуємо про свої плани  та прогнозищодо розвитку ситуації із дотриманням прав людини в Україні та на Вінниччині нанаступний рік.

вівторок, 8 листопада 2011 р.

Не вірити дешевим байкам тюремників!


Державна пенітенціарна служба України та корумповані співробітникипрокуратури Вінницької області приховують від громадськості правду щодо подій уПіщанській виправній колонії №59

Реакція Державної пенітенціарної служби України таПрокуратури Вінницької області на повідомлення Вінницькоїправозахисної групи про можливе масове побиття засуджених, які утримуютьсяна дільниці підсиленого контролю (ДПК) Піщанської виправної колонії №59 булаповністю очікуваною.

Замість негайного прозорої та ефективної перевіркиінформації про можливі грубі порушення прав людини та злочини щодо засуджених, співробітникитюремної служби брутально брехали суспільству, спростовуючи у коментарі газеті «20 хвилин» факт введення натериторію ПВК №59 зведеного спецзагону співробітників пенітенціарних установобласті. Під тиском неспростовних доказів присутності 3 листопада на територіїПВК №59 спецзагону людей у масках, керівництво Державної пенітенціарної службиУкраїни змушене було визнати факт проведення «загальногообшуку», який насправді за наявною у нас інформацією таки супроводжувався побиттям засуджених.

субота, 5 листопада 2011 р.

До подій у Піщанській виправній колонії №59


Вінницька правозахисна група закликає до прозорого та об‘єктивногорозслідування інформації про можливе масове побиття засуджених Піщанськоївиправної колонії №59 та можливого приховування умисного вбивства засудженого цієїколонії

Вінницька правозахисна група отримала інформаціюпро те, що 3 листопада 2011 року на територію Піщанської виправної колонії №59Державної пенітенціарної служби України було введено зведений загінспівробітників пенітенціарних установ Вінницької області у масках, якіпід видом проведення обшуку житлових приміщень, вчинили масове побиттязасуджених, переважно тих, які утримуються у дільниці підсиленого контролю. Протестуючипроти психічного тиску та фізичних знущань, група засуджених ДПК вдалася доакту масового самокаліцтва – порізавши собі руки та животи. Двоє засудженихсерйозно постраждали. Враховуючи те, що керівництво управління Державноїпенітенціарної служби у Вінницькій області не проводить прозорої інформаційноїполітики, не залучає громадські організації до моніторингу дотримання правлюдини в установах виконання покарань області, в тому числі і під час проведенняспеціальних заходів, вказану інформацію не можливо було об‘єктивно перевірити.Тим не менше, враховуючи суспільну важливість вказаної інформації, Вінницька правозахиснагрупа закликає до проведення її перевірки із залученням представниківпрокуратури, громадських організацій і засобів масової інформації.

пʼятниця, 21 жовтня 2011 р.

Ветувати небезпечний закон!


Прийнятий Верховною Радою Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо розгляду справ Верховним СудомУкраїни» суперечить конституційним засадам судочинства в Україні і має бути заветованим Президентом України!


Вінницька правозахисна група звертає увагу Президента України та українського суспільства на те, щоприйнятим 20 жовтня 2011 року Законом «Про внесення змін до деяких законодавчихактів щодо розгляду справ Верховним Судом України», внесено зміни доСт.3 Закону України «Про доступ до судових рішень», відповідно до яких положення п.3 Ст.3 цьогозакону, за якими до Єдиного державного реєстру судових рішень вносились  «усі судові рішення судів загальноїюрисдикції» замінено на наступну формулу: «Перелік судових рішень судів загальної юрисдикції, що підлягають включеннюдо Реєстру, затверджується Радою суддів України за погодженням з Державноюсудовою адміністрацією України»

четвер, 20 жовтня 2011 р.

"Народ проти міліції": на захист жертви катувань Олега Мельника громадяни здали понад 6000 гривень


ПУБЛІЧНИЙ ЗВІТ
про результати збирання та використання благодійних коштів громадян України для надання правової допомоги жертві катувань
Мельнику Олегу Олександровичу


Вінницькою міською громадською організацією «Вінницька правозахисна група» відповідно до положень Статуту ВПГ в період з 10 жовтня 2011 року по 20 жовтня 2011 року проводився збір благодійних пожертвувань громадян Українидля надання правової допомоги громадянину України Мельнику О.О., якого Вінницька правозахисна група вважає особою, що потерпіла внаслідок застосування катувань.

Метою збору коштів було забезпечення реалізації права громадян України на солідарність з жертвою порушення прав людини, оплата послуг адвоката для здійснення захисту громадянина Мельника О.О., який внаслідок інвалідності не в змозі самостійно оплатити свій захист, від несправедливого сфабрикованого кримінального обвинувачення, а також для реалізації права громадянина Мельника як жертви порушень прав людини на правову допомогу в боротьбі з метою притягнути відповідальних за катування до встановленої законом відповідальності.

Після оцінки необхідних для здійснення мети коштів було визначено, що потрібно зібрати 6000 гривень, з яких 5000 гривень планувалося витратити на оплату послуг адвоката, а 1000 – на відшкодування транспортних видатків, пов‘язаних з виконанням адвокатом своїх професійних обов‘язків.

Збір коштів проводився виключно з використанням банківського рахунку Вінницької правозахисної групи, відкритого в національній валюті України – гривні. Реквізити рахунку: №26007111495 МФО 380805.
           
Результати збору благодійних пожертвувань:

вівторок, 11 жовтня 2011 р.

Шесть тысяч для Олега Мельника или "народ против милиции"


Общественные активисты начинают компанию сбора средств для помощи жертве милицейских пыток Олегу Мельнику

Житель села Остапковцы Немировского района Винницкой области Олег Мельник случайно оказался на пути двух милиционеров Немировского райотдела. Правомерное требование гражданина Мельника о том, чтобы милиционеры представились, завершилось незаконным задержанием. В райотделе милиции от Олега требовали подписать протокол о якобы совершенном административном правонарушении – мелком хулиганстве, а когда Олег отказался подписать сфальсифицированный документ, озверевшие сотрудники милиции принялись в прямом смысле слова выкручивать ему руки. Ментовские издевательства завершились тяжелым переломом костей предплечья, после нескольких тяжелых операций 27-ми летний Олег Мельник признан инвалидом.



середа, 5 жовтня 2011 р.

РЕФОРМУВАННЮ НЕ ПІДЛЯГАЄ!


РЕФОРМУВАННЮ НЕ ПІДЛЯГАЄ!
Українську-радянську міліцію не треба «реформувати», натомість держава мусить наново створити сучасний та професійний правоохоронний орган


Сьогодні о 15 годині у сесійній залі Верховної Ради України відбудуться парламентські слухання «Про реформування системи органів Міністерства внутрішніх справ України і впровадження європейських стандартів». Хоча до початку засідання залишається лише кілька годин, але вже можна прогнозувати лише кілька десятків народних депутатів відвідають указані слухання, тому МВС України спішно підтягує до сесійної зали «масовку» з числа курсантів міліцейських академій та інститутів, та діючих офіцерів міліції.

         Ще можна створити ілюзію цікавості до промов генералів-пенсіонерів та міліцейських очільників, проте неможливо примусити громадян повірити, що українську міліцію реально реформувати, адже для сьогодні міліція сприймається населенням не як правоохоронний орган, а як постійна загроза життю, здоров‘ю, власності громадян та як інструмент для корупційного збагачення.

Валерій Нонік - Генерал-майор міліції
         Внаслідок закритості, надмірної мілітаризованості, відсутності будь-якого ефективного парламентського та громадського контролю за формуванням та діяльністю міліція фактично втратила функції органу, який зобов‘язаний підтримувати громадську безпеку, та професійно протистояти злочинності. Натомість – міліція катує людей, обслуговує замовлення рейдерів, кришує нелегальну міграцію та торгівлю людьми, експлуатує проституток, торгує зброєю та наркотиками. Пересічні міліціонери, які патрулюють у формі вулиці українських міст, вражають громадян своїм хамством, неосвіченістю, поганими звичками, неохайністю. Попри хронічні нарікання на недостатнє бюджетне фінансування достатньо увійти у будь-яку міліцейську установу, аби побачити, що дуже багато офіцерів міліції страждають від ожиріння, багато палять та хронічно зловживають алкогольними напоями. Можна скільки завгодно підвищувати заробітну плату міліціонерам, але поки критеріями для відбору на службу в міліцію залишатиметься строкова служба в армії та схильність до насильства та до проявів патологічної лояльності вищому керівництву жодна інтелігентна людина навіть в кошмарних мареннях не буде уявляти себе членом міліцейської спільноти.

Таку міліцію, яка сьогодні існує в Україні реформувати неможливо! Державі потрібен новий професійний орган, який буде забезпечувати громадську безпеку та протидіяти злочинності. Його можна назвати як завгодно, але він має бути побудований за європейськими принципами діяльності поліції. Ці принципи мають бути визначені спеціальним законом, наприклад Законом України «Про національну та муніципальну поліцію».

Головними особливостями нового правоохоронного органу мають бути:

1.     Демілітаризованість. Лише офіцери, які безпосередньо задіяні до підтримки громадського порядку можуть носити спеціальну форму та підкорятися дисциплінарним статутам, слідчі та оперативні працівники (детективи) мають залишатися цивільними особами, які залучаються до виконання своїх функцій виключно на професіональних засадах.
2.     Підзвітність та прозорість. Діяльність правоохоронного органу, в тому числі о оперативно-розшукова повинна постійно контролюватися відповідним органом парламентського контролю, а також прокуратурою та омбудсманом. Органи місцевого самоврядуванню мають отримати дієві важелі для оцінки діяльності правоохоронців на своєму рівні, необхідно запровадити звітування місцевих керівників правоохоронного органу перед відповідними громадами. Законом мають бути визначені показники діяльності правоохоронного органу, які оцінюються незалежною парламентсько-громадською комісією і публікуються щороку.
3.     Реальна деполітизація. Кадрова політика та ключові призначення у правоохоронний орган повинні здійснюватися за допомогою процедур, що повністю виключають вплив будь-яких факторів, крім професіоналізму та успіхів у попередній діяльності.
4.     Подолання безкарності. Усі повідомлення про катування та перевищення службових повноважень співробітниками правоохоронного органу повинні перевірятись прокуратурою, а не підрозділами внутрішньої безпеки за участю громадськості відповідно до порядку, визначеного законом. Усі співробітники , за заявами на дії яких порушено кримінальні справи, повинні бути негайно відсторонені від роботи до закінчення розслідування. Структура, що розслідує заяви громадян про порушення прав людини правоохоронцями не повинна мати жодного зв‘язку із системою МВС, та регулярно звітувати перед громадськістю про результати своєї роботи. Повноваження цієї структури (органу) повинні бути визначені спеціальним законом.
5. Процесуальні гарантії. Необхідно невідкладно ухвалити новий Кримінально-процесуальний Кодекс України, з урахуванням рекомендацій, наданих Венеціанською комісією, при цьому неможливо відкладати введення в дію цього кодексу до 2017 року, перехідний період повинен тримати не більше півтора року. Час затримання особи до моменту оцінки затримання судом не повинен перевищувати 48 годин. Відео та аудіо моніторинг місць попереднього тримання системи МВС має бути обов‘язковим, загальним та постійним.
6.     Кадрова політика. На службу (роботу) в органи внутрішніх справ повинні прийматися особи з освітньо-кваліфікаційним рівнем не нижче бакалавра, вступний та поточний психологічний контроль співробітників має здійснюватися органом, незалежним від МВС України.

Усі проекти з «реформування міліції», які будуть обговорені на парламентських слуханнях 2 жовтня, спрямовані лише на консервацію існуючої системи, адже їхніми авторами є нинішні і колишні співробітники радянської-української міліції, органу який заслуговує на ганьбу, висміювання та зневагу.

вівторок, 9 серпня 2011 р.

Умови ув‘язнення, в яких люди, позбавлені волі, стають жертвами «пасивного паління» є жорстоким поводженням та порушенням прав людини


Умови ув‘язнення, в яких люди, позбавлені волі, стають жертвами «пасивного паління» є жорстоким поводженням та порушенням прав людини

Останніми днями ЗМІ поширили скаргу родичів колишнього Прем‘єр-Міністра України Юлії Тимошенко на те, що остання змушена перебувати у камері СІЗО разом з іншою засудженою, яка палить у житловому приміщенні (камері).

Вінницька правозахисна група зазначає, що фактичне примушування осіб, взятих під варту, до «пасивного паління» є грубим порушенням прав людини і, нажаль, дуже часто зустрічається у реаліях вітчизняної пенітенціарної системи. Незалежно від того, хто зазнає примушування до «пасивного паління» – колишній високопосадовець, державний діяч, чи пересічний в‘язень - держава зобов‘язана однаковою мірою дбати про збереження здоров‘я осіб, які перебувають під її повним контролем і знаходяться під час ув‘язнення у повній залежності від держави. Жодні аргументи щодо перенаселеності в‘язничної системи, складних економічних умов тощо не повинні прийматися до уваги, коли йдеться про здоров‘я людини.

Вінницька правозахисна група нагадує, що питання примусового «пасивного паління» в пенітенціарній системі неодноразово ставали предметом розгляду Європейського Суду з прав людини. Так у нещодавньому рішенні по справі «Флореа проти Румунії» Суд встановив що тривале перебування арештованого у приміщенні з іншими в‘язнями, які створювали для нього ситуацію «пасивного паління» було жорстоким поводженням і становило порушення Ст.3 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Аналогічну позицію зайняв Європейський суд і у справі «Трєпашкін проти Росії №2», проте справедливо буде зазначити, що заявник в цій справі страждав на бронхіальну астму.

Крім жорстокого поводження примушення ув‘язнених до «пасивного паління» може на нашу думку становити і загрозу порушення права на безпечне довкілля, яке є похідним від прав людини, визначених приписами Ст.8 Євроконвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Хоча таке право людини, як право на здоров‘я окремо не захищається Євроконвецією, проте воно захищається Конституцією та законами України, відтак Державна пенітенціарна служба повинна забезпечити дотримання цього права щодо усіх ув‘язнених.

Вінницька правозахисна група регулярно отримує скарги українських ув‘язнених та засуджених на примус до «пасивного паління». Тому ми сподіваємося, що завдяки великій суспільній увазі до обставин та умов ув‘язнення Ю.В.Тимошенко можна буде невідкладно розпочати реальні кроки, спрямовані на припинення практики «пасивного паління», яке становить очевидну та серйозну небезпеку правам кожного, хто зазнає таке поводження.

середа, 3 серпня 2011 р.

Запізніле прозріння! Прокуратура Вінницької області з четвертої спроби під тиском громадськості та неспростовних фактів побачила катування в діях співробітників Могилів-Подільської міліції. А як щодо інших міліцейських злочинів?!


03 серпня 2011 року
Для негайного розповсюдження!

Запізніле прозріння! Прокуратура Вінницької області з четвертої спроби під тиском громадськості та неспростовних фактів побачила катування в діях співробітників Могилів-Подільської міліції.
А як щодо інших міліцейських злочинів?!
        
Вінницька правозахисна група вітає повідомлення Прокуратури Вінницької області про порушення кримінальної справи за фактом заподіяння тілесних ушкоджень Сафарову Фірдовсі Керім Огли працівниками Могилів-Подільського РВ УМВС у Вінницькій області. Цей злочин, а вірніше – злочини: катування, зловживання владою та службовим становищем, службові підроблення, незаконне позбавлення волі, порушення рівноправності громадян на підставі їх національної належності були скоєні вищим керівництвом Могилів-Подільського міськрайвідділу міліції ще 26 березня 2011 року, проте Могилів-Подільська міськрайонна прокуратура вперто покривала злочинців у погонах, ТРИЧІ(!) відмовляючи жертві злочину у порушенні кримінальної справи відносно озвірілих карателів.



Кричущий випадок расистсько-мотивованого міліцейського насильства, який мав місце у багатонаціональному місті Могилеві-Подільському, привернув увагу багатьох електронних та друкованих засобів масової інформації як у Вінниччині, так і в Україні. Ми переконані, що лише наполегливе висвітлення пресою нападу, до якого причетний Начальник Могилів-Подільського міськрайвідділу міліції підполковник В.П.Шрамко, змусило прокуратуру Вінницької області побачити те, що було очевидно усім – міліціонери Могилева-Подільського діяли не як правоохоронці, а як організоване злочинне угрупування – банда. Чотири місяці відчайдушної боротьби Сафарова, преси та правозахисників за справедливість довели – міліцейська банда має надійний «дах». Цей дах забезпечували люди, які покривали злочинців, усіляко допомагали їм уникнути передбаченої законом відповідальності. Дії Василя Шрамка було визнано повністю законними та правомірними відповідно до результатів службової перевірки, проведеної старшим інспектором з особливих доручень інспекції з особового складу управління кадрового забезпечення УМВС України у Вінницькій області майором міліції Вараницею О.П., начальником інспекції з особового складу УМВС України у Вінницькій області підполковником міліції
Регушем В.М. Висновки цієї «перевірки» затвердив Заступник начальника УМВС України у Вінницькій області полковник міліції Бокша М.О. Саме вони, а також прокурори з Могилева-Подільського Бондар Л.В. та Гулько А.В., які тричі відмовлялися порушувати кримінальну справу відносно міліціонерів, і зробили усе можливе, аби банда і далі знущалася над українцями. Цікаво, що попри оприлюднене в інтернеті відео свідчення іншого жителя Могилева-Подільського – Миколи Борчака, який також зазнав аналогічного насильства з боку Василя Шрамка, ніхто в прокуратурі і не думає проводити перевірку по цьому факту.

Ми свідомі того, що факт порушення кримінальної справи за фактом знущань міліціонерів над нашим громадянином не гарантує справедливості. Прокуратурою Вінницької області ЧОТИРИ рази закривалася кримінальна справа, порушена раніше за фактом катувань жителя Шаргорода Анатолія Кулика офіцерами місцевої міліції, по якій невдовзі Європейський суд з прав людини має оприлюднити свій вердикт. Залишилася прокуратура байдужою і до факту нелюдських катувань, яких зазнав у вінницькій міліції вінничанин Юрій Заболотний.

Проводячи щоденний моніторинг дотримання прав людини у діяльності міліції у Вінницькій області, ми змушені з тривогою зазначити, що різке погіршення ситуації та збільшення скарг, які надходять до правозахисників на міліцію, припадає на період, коли УМВС України у Вінницькій області очолив генерал-майор міліції Валерій НонікСаме Валерій Нонік відповідає за повне знищення відомчого контролю за дотримання прав людини міліцією у Вінницькій області, за фактичне відновлення системи кругової поруки, знищення ефективного та чесного діалогу міліції з громадянським суспільством, припинення діяльності незалежних інспекцій громадськими правозахисними організаціями місць міліцейської несвободи (насамперед ізоляторів тимчасового тримання).

Катування Фірдовсі Сафарова міліціонерами не є поодиноким пркладом сучасних катувань та злочинів з боку Вінницької міліції. Ми вже повідомляли про катування вінничанина Юрія Шкорби, незабаром Вінницька правозахисна група оприлюднить інформацію про пограбування автомобіля співробітниками ДАЇ у Літинському районі, чекає не фальшивої, а справедливої прокурорської оцінки і кричущий випадок катування немирівською міліцією місцевого жителя Олега Мельника.

Проте, чи  вистачить у міністра внутрішніх справ України Анатолія Могильова послідовності щоби запровадити у життя декларований принцип – за порушення прав людини міліціонерами, відповідати мають також і їх керівники – покаже час. Так само не відомо, чи зможе розібратися прокурор Вінницької області Олександр Мріхін з системними проблемами прокурорського нагляду за дотриманням законності в діяльності правоохоронних органів.

Як би там не було, але Вінницька правозахисна група та наші організації-партнери послідовно та безкоштовно захищатимуть жертв катувань та інших форм міліцейської сваволі.

понеділок, 18 липня 2011 р.

Боротьба з катуваннями під егідою Президента: в очікуванні успіху чи чергової профанації?

Ратифікувавши в 2006 році Факультативний протокол до Конвенції ООН Проти катувань, Україна  добровільно прийняла на себе обов‘язок створити так звані Національні превентивні механізми – один чи декілька органів для відвідувань місць несвободи з метою недопущення катувань.

Попри те, що на створення таких механізмів було відведено лише один рік, вони досі не створені і не діють в Україні. Тривають дискусії щодо моделей майбутніх механізмів, тим часом в українських відділеннях міліції, пенітенціарних установах, місцях тримання мігрантів, спеціалізованих психіатричних та соціальних закладах, де люди утримуються проти власної волі щодня масово застосовують катування, жорсткої та принижуючі людську гідність форми поводження та покарання.

17 липня 2011 року Уповноваженою у справах Європейського суду з прав людини п.Валерією Лутковською було повідомлено про розробку проекту Указу Президента України про утворення при Президентові громадської комісії з попередження катувань. У зв‘язку із цією заявою Вінницька правозахисна група вважає за доцільне вказати на наступне:

1. Головною запорукою успішності будь-якого національного механізму попередження катувань є його незалежність насамперед від виконавчої влади. Після скасування т.зв. «конституційної реформи 2004 року» Президент України одноособово формує Уряд, призначаючи та звільняючи з посад, зокрема, Міністра внутрішніх справ, Голову державної пенітенціарної служби, інших керівників органів центральної виконавчої влади, в структурі яких перебувають установи з найвищим ризиком застосування катувань. Тому Президент як політична фігура природно не зацікавлений у тому, аби ефективно викривати та розслідувати конкретні факти порушень прав людини з боку представників виконавчої влади, вертикаль якої формується самим Президентом. Відтак ми маємо серйозні сумніви, що діючий під егідою Президента орган з попередження катувань буде відповідати вимогам щодо незалежності.

2. З наявної у розпорядженні Вінницької правозахисної групи інформації про стан розробки проекту Указу Президента, яку ми маємо усі підстави вважати достовірною, слідує, що Положенням про Комісію не передбачено реагування на індивідуальні скарги щодо застосування катувань та проведення незалежних розслідувань конкретних скарг на заборонені форми поводження з людьми. Якщо це відповідає дійсності, тоді Комісія являтиме собою лише бутафорію – неефективний механізм нібито моніторингу, а, насправді – окозамилювання.

3. Викликає великі сумніви і можливість реалізації повноважень Комісії лише внаслідок видання Указу резидента України, адже в чинних правових реаліях забезпечення безперешкодного доступу до затриманих, а не лише до місць їх тримання, потребуватиме внесення змін до Кримінально-процесуального, Кримінально-виконавчого Кодексів, Закону «Про попереднє ув‘язнення» тощо.

4. Викликає занепокоєння і той факт, що кількість членів Комісії не зможе забезпечити охоплення навіть не усіх, а хоча б більшості місць з високим ризиком застосування катувань регулярними плановими та ad hoc візитами.

5. Зрештою – відсутність окремого фінансування Комісії з Державного Бюджету України, а її повна організаційно-фінансова залежність від Адміністрації Президента України буде підставою для небезпідставних закидів у відсутності незалежності.

Не заперечуючи в цілому проти можливості утворення при Президентові будь-яких дорадчих чи дослідницьких органів, в тому числі і з питань попередження катувань, ми закликаємо Главу Держави зважено та мудро підходити до імплементації міжнародних зобов‘язань України в галузі прав людини. Ми сподіваємося, що Президент України Віктор Янукович не буде повторювати ганебних та безглуздих вчинків свого попередника – Президента України Віктора Ющенка, який, зокрема, намагався створити інститут Президентського (!!) омбудсмана.

Вінницька правозахисна група закликає до пришвидшення розробки концепції функціонування національних механізмів з попередження катувань, які мають на нашу думку визначені Законом, бути незалежними, діяти публічно, бути наділеними повноваженням з проведення індивідуальних розслідувань та інтервенцій, працювати прозоро та публічно. Як організація громадянського суспільства, ми готові усіляко сприяти та приймати участь в роботі таких механізмів попередження катувань.

понеділок, 20 червня 2011 р.

БЕЗ ПРАВ, АЛЕ З НАДІЄЮ: ТИСЯЧІ БІЖЕНЦІВ В УКРАЇНІ ЗУСТРІЧАЮТЬ МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ БІЖЕНЦЯ-2011

Фото УВКБ ООН
Сьогодні чиновники міжнародних організацій та політики по всьому світові будуть згадувати у своїх промовах десятки мільйонів біженців – людей, які були змушені залишити країни свого постійного проживання внаслідок переслідувань. Цього року, коли також відзначається 60 років Управлінню Верховного Комісара ООН у справах біженців і 10 років з дня ухвалення чинної редакції Закону України «Про біженців» ми – у Вінницькій правозахисній групі, все ще не можемо визнати, що наша держава робить достатньо для виконання своїх міжнародних зобов‘язань щодо захисту цих людей.

За рік, що минув з минулого Дня Біженців, тисячі утікачів та шукачів притулку, які шукають захисту в Україні, продовжували стикатись з масовим протиправним невизнанням їхнього статусу державою, зазнавали незаконного позбавлення волі, потерпали від несправедливої та неефективної системи визначення статусу біженця, страждали від расизму та ксенофобії, у тому числі – з боку співробітників правоохоронних органів. Після оприлюднення шокуючого звіту авторитетної правозахисної організації Human Rights Watch «Пастка на прикордонні. Поводження з мігрантами та шукачами притулку в Україні» , уряд не вдався до рішучих кроків для покращення ситуації цих знедолених людей. Міграційна служба перебуває у ситуації операційного колапсу та невизначеності щодо шляхів реформування, прикордонники продовжують вдаватися до брутального насильства щодо біженців, а міліція регулярно порушує права цих людей, піддаючи їх незаконному затриманню та знущанням у пунктах тримання незаконних мігрантів. Генеральна Прокуратура України продовжує санкціонувати затримання біженців з метою екстрадиції до країн, де їхньому життю та свободі може загрожувати небезпека, особливо активно порушуючи таким чином права біженців з країн колишнього СРСР. Нехтування правами біженців, безвідповідальні брехливі заяви чиновників, які звинувачують біженців у загрозі громадському спокою, лише живлять нелегальну міграцію, залишаючи шукачів притулку наодинці із мафією, анекдотично пов‘язаною саме з  тими владними структурами, що зобов‘язані протидіяти нелегальній міграції та боротися із торгівлею людьми.

Попри загальну негативну ситуацію із захистом біженців в Україні, цього року особи, які потребують міжнародного захисту, мають особливо великі надії на швидкі зімни на краще. Ці надії, насамперед, пов‘язані з тим, що нарешті держава почала активно заповнювати правові прогалини у законодавстві, які стосується прав біженців. Так Верховною Радою ухвалено зміни до Кримінально-процесуального Кодексу України, якими врегульовано процедуру екстрадиції, внесено зміни до законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, в червні 2011 року парламент підтримав у першому читанні внесений Урядом законопроект «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», відбуваються позитивні зрушення щодо ухвалення концепції державної міграційної політики, у деяких регіонах України, наприклад на Вінниччині – зменшується кількість расистсько-мотивованих нападів на іноземців та шукачів притулку.

Вінницька Правозахисна Група вітає зазначені позитивні зміни, зокрема ми закликаємо Верховну Раду України до якнайшвидшого остаточного ухвалення законопроекту «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», з урахуванням поправок народних депутатів України Олени Бондаренко (фракція «Партії Регіонів») та Еліни Шишкіної (фракція «Блоку Юлії Тимошенко»). Ми закликаємо до створення дієвої та ефективної міграційної служби та підвищення рівня професійного захисту біженців та шукачів притулку, який має надаватися судами України.  

Свого часу необхідність захистити десятки тисяч шукачів притулку з України, які опинилися в країнах Західної Європи та Америки без будь-якого правового статусу після Другої Світової війни, спонукала міжнародну спільноту до ухвалення Конвенції ООН «Щодо статусу біженців». Сьогодні Україна добровільно прийняла на себе обов‘язки цивілізованої держави захищати біженців з інших країн та сприяти зменшенню проблем, які викликають появу біженців. Повага до прав біженців та шукачів притулку потрібна не лише цим людям, це – ознака цивілізованості нашого суспільства та важливий показник нашої реальної, а не декларованої інтеграції у загальноєвропейський гуманітарний простір.


Подкаст ефіру щодо Міжнародного Дня Біженця 2011 на вінницькому радіо:

неділя, 12 червня 2011 р.

Марек Новицкий: Можно изменять мир, не ввязываясь в политику

Наш Учитель и великий правозащитник Марек Новицкий - один из основателей Польского Хельсинкского комитета и первый руководитель Хельсинкского Фонда  прав человека призывал  активистов не смешивать политическую деятельность и правозащитную активность.

И сегодня, спустя почти 8 лет после смерти Марека Новицкого, эти его слова остаются очень актуальными для многих активистов во всем мире.

Мы, в Винницкой правозащитной группе, считаем, что политическая независимость и идеологическая неангажированность правозащитников  особенно ценны в современных украинских реалиях.

С удовольствием представляем посетителям нашего блога замечательный фильм Хельсинкского Фонда по правам человека "Возьмись за дело".

 

вівторок, 31 травня 2011 р.

КООРДИНАТОР ВПГ ДМИТРО ГРОЙСМАН: Я НІКОЛИ НЕ ПРОСИВ ЖОДНОЇ ДОПОМОГИ У ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ


26 травня 2011 року у прямому ефірі телеканалу «5 канал» (Україна) в ток-шоу «РесПубліка» виступив народний депутат України Валерій Коновалюк, який, зокрема, заявив наступне: «Дмитрий Гройсман в Виннице… Винницкая правозащитная группа. Мы заступились за него от произвола милиции и наш депутат Бондаренко она фактически обратилась и ему дали подписку о невыезде вместо того, чтобы он находился в следственном изоляторе и суд оправдал его действия как правозащитника…»

У зв‘язку з цією заявою Координатор Вінницької правозахисної групи Дмитро Гройсман поширив наступний коментар:

Будь-яка політична партія має право на свою позицію щодо порушень прав людини, зокрема і щодо переслідувань правозахисників за їхню мирну неполітичну діяльність, спрямовану на допомогу жертвам державної сваволі. Проте я хочу офіційно заявити: ані я особисто, ані Вінницька правозахисна група ніколи не зверталися і не будемо звертатися до будь-яких політичних партій за підтримкою та допомогою з жодних питань, які можуть стосуватися мене особисто, чи організації, у якій я маю честь працювати. Після початку переслідувань і порушення щодо мене кримінальної справи за надуманими звинуваченнями у поширенні порнографії та скоєнні публічної наруги над державними символами України, до мене зверталося кілька народних депутатів України, які від себе особисто, а не від своїх партій пропонували різноманітну допомогу від репресій, розв‘язаних щодо мене корумпованою та морально деградованою вінницькою міліцією. Проте, оскільки справу на даний час розглядає Ленінський райсуд м.Вінниці я не міг прийняти жодної допомоги від народних депутатів, адже така допомога була б рівнозначна втручанню у діяльність суду, що є неприпустимим.

Проте я з вдячністю прийняв пропозиції народних депутатів України Олени Бондаренко (фракція Партії Регіонів) Голови підкомітету з питань телебачення та радіомовленя Комітету ВР України з питань свободи слова та інформації та Еліни Шишкіної (фракція БЮТ) Голови підкомітету з питань конституційного статусу Президента України, Кабінету Міністрів України, центральних органів виконавчої влади Комітету ВР України з питань правової політики,  які запропонували звернутися до суду з клопотанням про заміну запобіжного заходу з підписки про невиїзд на персональні поруки. Така можливість надана кожному приписами Ст.152 КПК України і я високо ціную те, що народні депутати розуміють наскільки важливим є для правозахисника вільно пересуватися для здійснення своєю громадської діяльності. Вказані клопотання були внесені до суду, але на жаль суддя Ковбаса Ю.П. відмовив у їх задоволенні і не змінив щодо мене міру запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд.

Я приймаю це рішення суду таким, як воно є, і щиро дякую депутатам Бондаренко та Шишкіній, які висловили бажання особисто прибути в судове засідання, тим самим виконавши вимогу судді. Проте заява народного депутата Валерія Коновалюка, що завдяки зверненню депутата [Олени] Бондаренко мені обрали запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, і, тим більше, про нібито «моє виправдання судом» не відповідає дійсності.

понеділок, 9 травня 2011 р.

Достанется ли криворожским тюремщикам «на орехи» за использование рабов?

02 мая 2011 года Винницкой правозащитной группой было опубликовано заявление об издевательствах и нарушениях прав заключенных в Харьковском следственном изоляторе Государственной пенитенциарной службы Украины. В этом заявлении мы сообщили, что располагаем материальными доказательствами использования рабского труда осужденных Криворожской исправительной колонии №80 (Днепропетровская область), а также доказательствами применения к ним незаконного физического насилия, жестокого, бесчеловечного и унижающего человеческое достоинство обращения. Мы дали государственных органам, уполномоченным контролировать законность, выявлять и расследовать преступления  в тюремной системе, срок до 9 мая 2011 года для самостоятельной проверки информации о системных и массовых нарушениях прав человека в КИК-80.

08 мая 2011 года нам позвонил сотрудник Управления Государственной пенитенциарной службы в Днепропетровской области, представившийся «Ярославом». Он сообщил, что «управление провело проверку, но к
сожалению ничего не нашло
...
».

Винницкой правозащитной группе печально, что в Государственной пенитенциарной службе Украины полностью разрушена система административного контроля вышестоящих органов за соблюдением законности в учреждениях исполнения наказаний. Поэтому мы вынуждены сегодня - в День Победы опубликовать первую часть видеоматериалов, имеющихся в нашем распоряжении, которые доказывают наличие в КИК-80 отлаженной и хорошо организованной системы жестокой трудовой эксплуатации осужденных.



Средства, вырученные в результате использования рабского труда осужденных, не
направляются на выплату гражданских исков по приговорам, не облагаются налогами – они направляются в карманы коррумпированных сотрудников тюремной системы и их покровителей из числа «ссученных работников спецпрокуратур», распределяясь вверх по административной вертикали.

В последнее время в Винницкую правозащитную группу обращается все больше действующих и бывших сотрудников пенитенциарной системы, которые передают нам разнообразную, в том числе и нелегально задокументированную информацию о нарушениях прав человека в тюремном ведомстве. В ситуации, когда прокуратура тяжело поражена коррупцией, а эффективный гражданский контроль за соблюдением прав человека в тюремной системе полностью отсутствует, мы будем всячески приветствовать достойную уважения гражданскую активность сотрудников пенитенциарной системы, не желающих поддерживать бандитские совковые порядки в тюремном ведомстве. Мы требуем от Генеральной прокуратуры обеспечить безопасность бывшего сотрудника КИК-80 майора Худаковского Виктора Дмитриевича, который передал нам часть видеоинформации о нарушениях прав человека в этой колонии.

Мы призываем Генерального прокурора Украины В.П.Пшонку направить в КИК-80 комиссию для проверки задокументированной нами информации о системных фактах использования рабского труда осужденных КИК-80. Мы напоминаем, что обещали опубликовать шокирующее видео, свидетельствующее о системных избиениях и унижениях заключенных в КИК-80. Винницкая правозащитная группа предоставляет 10 дней для того, чтобы прокуратура и Государственная пенитенциарная служба самостоятельно провели проверку имеющейся у нас информации о том, что лица, которые прибывают по этапу в КИК-80 системно подвергаются в момент прибытия избиениям и унижениям. Если и на этот раз ответственные органы «к сожалению ничего не найдут» - нам придется 'помочь государству' еще один раз.

субота, 7 травня 2011 р.

ХАРЬКОВСКИЙ СИЗО: ЧЁРНЫЙ ПИАР ИЛИ ЧЁРНЫЕ РЕАЛИИ?


Второго мая 2011 года Винницкая правозащитная группа распространила заявление о грубейших нарушениях прав заключенных,содержащихся в Харьковском следственном изоляторе Государственной пенитенциарной службы Украины. В частности, мы обвиняли руководство СИЗО в неоказании надлежащей медицинской помощи заключенному Евгению Токареву, что привело к его смерти 01/05/2011 года. Мы также обвинили руководство СИЗО в сознательном игнорировании жалоб заключенного Сергея Литвина на фашистские пытки со стороны сотрудников Харьковского УБОП, которым он подвергался на так называемых «следственных действиях», куда его вывозили из Харьковского СИЗО. В связи с отсутствием реакции руководства СИЗО на заявления Литвина о пытках, последний был вынужден совершить попытку самоубийства – разбив себе голову и разрезав шею. Мы также обвинили руководство СИЗО в издевательствах над заключенным Александром Лукашовым, которому было отказано в лечении, а именно в госпитализации в больницу для извлечения инородного тела брюшной полости, что создавало прямую угрозу для его жизни. Винницкая правозащитная группа заявила о своей готовности принять непосредственное участие в проверке всех указанных нами фактов, задокументированных нелегальным путем.

Прошло пять дней… С нами связался Начальник Харьковского СИЗО полковник внутренней службы Писклов Валерий Михайлович, который в телефонном разговоре попытался опровергнуть информацию, которую мы сообщили, разъяснял нам, что не стоит верить заключенным, которые используют и манипулируют правозащитниками. К сожалению ни господин Писклов, ни начальник Харьковского управления государственной пенитенциарной службы генерал-майор милиции Слипченко Анатолий Евгеньевич не посчитали нужным откликнуться на наше предложение и пригласить представителей Винницкой правозащитной группы лично проверить факты, о которых мы заявляли. Не посчитали нужным пригласить правозащитников для встречи с заключенными Лукашовым и Литвином и сотрудники Центрального Аппарата ГПС. 



В то же время вечером 4 мая 2011 года на официальном сайте Харьковского управления государственной пенитенциарной службы появилось сообщение под названием «Смерть заключенного и гонка за сенсациями».
В указанной статье авторы пытаются опровергнуть заявления Винницкой правозащитной группы, называя свои действия – «оказанием медицинской помощи заключенному Токареву, который несмотря на героические усилия персонала СИЗО взял и умер. Также в статье опровергается и информация об инородном теле в животе заключенного Лукашова, которому якобы «сделали рентген» и «ничего не нашли». Очень важно, что в официальном заключении харьковских пенитенциариев содержится ссылка на официальный сайт Прокуратуры Харьковской области, которая устами Начальника отдела надзора за соблюдением законов при исполнении судебных решений по уголовным делам, а также при применении других мероприятий принудительного характера, связанных с ограничением личной свободы граждан прокуратуры Харьковской области старшего советника юстиции Игоря Краснолобова поспешила уведомить общественность о том, что

все выжившие заключенные, а именно Сергей Литвин и Александр Лукашов «жалоб… не имеют», а заключенный Токарев жалоб тоже не имеет, просто он не выжил. С учетом того, что как пишет прокурор Краснолобов, прокуратура Харьковской области и ранее проверяла сообщения автора статьи, которые не подтверждались, прокуроры, видимо, рассчитывают, что общественность поверит им, а не правозащитникам.


Винницкая правозащитная группа гордится тем, что использует любые, в том числе временно запрещенные методы получения информации о нарушениях прав человека. Мы убеждены, что общество имеет право знать правду о том, как милиция пытает людей, тюремщики – издеваются над нашими гражданами, а прокуроры краснолобовы, не краснея, лгут, прикрывая тех, кого они должны контролировать.

В связи с опубликованными сообщениями Управления государственной пенитенциарной службы в Харьковской области и харьковской прокуратуры мы официально заявляем: тюремщики и прокуроры лгут обществу! Эта ложь цинична и очевидна, она будет публично опровергнута.

Относительно смерти заключенного Евгения Токарева. СИЗО и прокуратура утверждают, что заключенный Токарев «страдал хроническим алкоголизмом, который осложнился острым алкогольным психозом (делирием) на следующий день после его помещения в СИЗО». По мнению СИЗО и прокуратуры камера-палата №51 так называемой «медсанчасти следственного изолятора» являлась надлежащим местом для лечения человека, пребывающего в остром алкогольном психозе! Этот вывод свидетельствует о циничной дискриминации людей, которые оказались в СИЗО. Заключенный Токарев даже теоретически не мог в условиях СИЗО получать всего комплекса лечебных и диагностических мероприятий, установленных приложением к приказу МОЗ Украины №681 от 21/09/2009 года. Даже по ныне не действующему совместному приказу ГДУПВИН и МОЗ Украины «Про затвердження нормативно-правових актів з питань медико-санітарного забезпечення осіб, які утримуються в слідчих ізоляторах та виправно-трудових установах Державного департаменту України з питань виконання покарань» №3/6 от 09/03/2000 года медсанчасти СИЗО относятся к первичному звену оказания медицинской помощи (см.п.5.1.2. Приказа). В то же время согласно клиническим протоколам медицинская помощь при алкогольных психозах оказывается только в стационарных отделениях медицинских учреждений II и III звена. Однако, если нужно списать смерть заключенного Токарева на банальное невезение, то и прокурор Игорь Краснолобов и тюремное руководство готовы цинично дезинформировать общество. По данным, документированным Винницкой правозащитной группой, основной объем «медицинской помощи», предоставленной больному Токареву, состоял в привязывании больного к кровати.

О других условиях так называемого «содержания» в медсанчасти Харьковского СИЗО общественность может судить по уникальному документу – запрету пациентам приближаться… к окнам.

Этот документ, свидетельствующий о жестоком обращении с заключенными, был получен Винницкой правозащитной группой нелегально – путем кражи в условиях крайней необходимости.

  
Что касается отсутствия реагирования администрации Харьковского СИЗО и прокуратуры Харьковской области на заявления заключенного Литвина о применении к нему пыток и жестокого обращения в ходе следственных действий в УБОП ГУМВД Украины в Харьковской области.

Мы вынуждены опровергнуть слова прокуратуры об отсутствии жалоб со стороны заключенного Сергея Литвина (на фото слева - так выглядел Сергей Литвин до помещения в СИЗО). Это бессовестная ложь!
Винницкая правозащитная группа вынуждена опубликовать полученную нелегальным путем собственноручно написанную жалобу заключенного Литвина о применении к нему пыток в Харьковском УБОПе. Копию этой жалобы Литвин передал начальнику СИЗО, а его адвокат – направил прокурору. В условиях крайней необходимости мы вынуждены придать гласности полный текст жуткого рассказа о тех пытках и садистских мучениях, на которые жалуется гражданин Украины Сергей Литвин. Для доступа к полному тексту заявления Литвина – нажмите на эту ссылку, текстовую версию можно скачать тут.  После того, как Сергей Литвин, опасаясь новых истязаний в УБОПе Харьковской области, разрезал себе шею, администрация СИЗО применило к нему варварский и незаконный метод жестокого обращения, так называемую «мягкую фиксацию», а попросту – привязывание к кровати на протяжении длительного срока.

Все эти действия администрация СИЗО и прокуратура называют законными и направленными на соблюдение прав заключенных! Не мудрено, что теперь прокуратура Харьковской области и Харьковское СИЗО всячески прячут заключенного Литвина от общественности, запрещают ему общаться с журналистами, осаждающими следственный изолятор.

Относительно «оказания медицинской помощи в должном объеме» осужденному Александру Лукашову, и об отсутствии у него жалоб и претензий к СИЗО. Винницкая правозащитная группа заявляет, что это – ложь и сознательная дезинформация. 


Мы вынуждены опубликовать нелегально полученный нами текст заявления осужденного Лукашова (на фото - слева ). Это заявление адресовано… прокурору Харьковской области, подчиненный которого Краснолобов утверждает теперь, что Лукашов ни на что не жалуется. Для ознакомления с текстом заявления – нажмите на ссылку. В результате немедленно после заявления Винницкой правозащитной группы заключенный Лукашов был спецэтапом увезен в исправительную колонию №56 (Сумская область), чтобы максимально усложнить общение с ним журналистов. По сведениям, которыми располагает Винницкая правозащитная группа, в настоящий момент администрацией СИК №56 на заключенного А.Лукашова оказывается давление и запугивание с целью заставить его отказаться от требований встретиться с журналистами и рассказать о нарушениях и произволе, жертвой которого он стал.


Таким образом циничная ложь прокуратуры Харьковской области, единственной целью деятельности которой является прикрытие массовых и системных нарушений прав человека в учреждениях пенитенциарной системы разоблачена с помощью нелегально полученной Винницкой правозащитной группой информации.

Мы обращаемся к Генеральному прокурору Украины и Уполномоченному ВР Украины по правам человека с просьбой о проведении проверки информации о нарушениях прав заключенных в Харьковском СИЗО, изложенных Винницкой правозащитной группой. Мы требуем отстранить прокурора Игоря Краснолобова от участия в комиссионной проверке Генеральной прокуратурой информации о нарушениях прав человека в Харьковском СИЗО. Мы подтверждаем свою готовность принять участие в проверке информации о нарушениях прав человека в Харьковском СИЗО.

Винницкая правозащитная группа и далее продолжит документирование незаконных действий представителей всех пенитенциарных учреждений Украины с целью наказания лиц, виновных в нарушениях прав человека и системных изменений в этой сфере.

понеділок, 2 травня 2011 р.

Смерть задержанного и издевательства над содержащимися в Харьковском СИЗО


02 мая 2011 года
Для немедленного распространения!

Ответит ли за пытки и убийства главный тюремщик Украины? Администрация Харьковского следственного изолятора при полном попустительстве Государственной пенитенциарной службы умертвила подсудимого Евгения Токарева и принимала соучастие в жестоких пытках подследственного Сергея Литвина

            Винницкая правозащитная группа продолжает получать информацию о грубейших нарушениях прав человека в украинском тюремном ведомстве. Только в апреле 2011 года сотрудниками администрации Маневичской исправительной колонии №42 (Ривненская область) был убит осужденный Д., были избиты и вынуждены были нанести себе увечья осужденные, которые отбывают наказание в Сокальской ИК №47, подвергались запугиваниям и унижениям со стороны вооруженных автоматами лиц в униформе без опознавательных знаков и имен задержанные, которые содержатся в Симферопольском следственном изоляторе.

            Первомайские праздники Харьковский следственный изолятор встретил смертью осужденного Евгения Токарева, которому было отказано в квалифицированной медицинской помощи, чем было грубо нарушено его право на жизнь. Статьей 11 ЗУ «О предварительном заключении» предусмотрено, что медобслуживание лиц, содержащихся в СИЗО, осуществляется в соответствии с законодательством о здравоохранении. Министерством юстиции Украины еще в 2004 году была отменена регистрация незаконного нормативного акта – Приказа Государственного департамента Украины по вопросам исполнения наказаний и Минздрава Украины «Об утверждении нормативно-правовых актов по вопросам медико-санитарного обеспечения лиц, которые содержатся в следственных изоляторах и учреждениях исполнения наказаний Государственного департамента Украины по вопросам исполнения наказаний». С тех пор все так называемые медико-санитарные части СИЗО находятся вне закона, не являясь медицинскими учреждениями. Тем не менее тюремное ведомство повсеместно всячески препятствует осуществлению законного права лиц, которые находятся в предварительном заключении, на медицинское обслуживание в учреждениях гражданского здравоохранения. Такой отказ в медицинском обслуживании приводит к тяжким последствиям, в частности – уже привел к смерти гражданина Евгения Токарева, погибшего в Харьковском СИЗО 1 мая 2011 года в камере №51. На протяжении двух недель администрация Харьковского следственного изолятора отказывается доставить в учреждение гражданского здравоохранения заключенного Александра Лукашова, в брюшной полости которого находится металлическое инородное тело, что создает прямую угрозу его жизни. Принимая во внимание тот факт, что заключенный Александр Лукашов подал иск против государства Украина в Европейский суд по правам человека, суть которого – грубые нарушения государством права человека на свободу от пыток и жестокого обращения, Винницкая правозащитная группа предполагает, что заключенного Лукашова хотят лишить жизни путем отказа в медицинской помощи.

Кроме того Винницкая правозащитная группа получила нелегальным путем информацию о том, что администрацией Харьковского СИЗО длительное время игнорировались жалобы заключенного Сергея Литвина (1973 года рождения) на пытки, включая пытки с использованием електротока и противогаза. По словам Сергея Литвина, которые задокументированы Винницкой правозащитной группой, его выдают из Харьковского СИЗО на следственные действия в Харьковский УБОЗ, где его пытают, а потом, после возвращения в СИЗО, сотрудники изолятора противоправно отказываются документировать нанесенные ему телесные повреждения. В результате задержанный был вынужден совершить попытку перерезать себе горло, после чего его 14 дней держали в СИЗО пристегнутым наручниками к кровати. Сейчас состояние здоровья заключенного Литвина требует немедленного вмешательства врачей.

Все указанные нарушения прав украинских осужденных на жизнь и свободу от пыток происходят на фоне нового рецидива закрытости пенитенциарного ведомства, повсеместной информации о коррупции и взяточничестве в тюремной системе. Ответственность за такое положение всецело лежит на Председателе Государственной пенитенциарной службы  Александре Лисицкове, который оказался неспособным обеспечить эффективную работу ведомства и прекратить массовые нарушения прав человека в тюремной системе.

Винницкая правозащитная группа требует, чтобы Генеральная прокуратура Украины совместно с представителями Уполномоченного ВР Украины по правам человека и местными правозащитными организациями  провела незамедлительную проверку информации о нарушении прав заключенного Е.Токарева, приведших к его смерти. Мы требуем, чтобы общественности и журналистам были немедленно продемонстрированы заключенные Сергей Литвин и Александр Лукашов.

Винницкая правозащитная группа отмечает, что руководство тюремного ведомства не реагирует должным образом на информацию о массовых нарушениях прав заключенных и осужденных, игнорирует сообщения о незаконном насилии и рабском труде осужденных. Кроме того, заморожены любые инициативы, совместного с общественностью эффективного контроля и расследований жалоб заключенных на нарушениях их прав.

9 мая 2011 года Винницкая правозащитная группа опубликует в широком доступе эксклюзивное видео незаконного рабского труда осужденных Криворожской исправительной колонии №80 (Днепропетровская область) и шокирующее видео массового несправедливого  избиения и унижения осужденных этой колонии сотрудниками администрации КИК-80. Если руководство Государственной пенитенциарной службы располагает силами и средствами для проведения самостоятельной проверки данной информации – оно должно сделать это до Дня Победы.

Винницкая правозащитная группа выражает готовность принять непосредственное участие в проверках информации о нарушении прав осужденных, которая содержится в данном заявлении.

Наші гості

Віниицьку правозахисну групу нещодавно відвідала дослідник "Міжнародної Амністії" по Україні, Республіці Білорусь та Республіці Молдова Хеза Макгілл (Heather McGill)
Пропонуємо познайомитись з інтерв'ю Хези місцеві газеті "Вінницькі РЕАЛії"

Интервью газете "Винницкие РЕАЛии"

пʼятниця, 11 лютого 2011 р.

У Стрижавську виправну колонію №81 повертається практика жорстоких знущань над засудженими


Вінницька правозахисна група багато років боролася з кричущими порушеннями прав людини у Стрижавській виправній колонії №81 Державної пенітенціарної служби України. В період, коли цією установою керував Заслужений юрист України, полковник внутрішньої служби і, за сумісництвом, начальник виробництва цієї колонії Магомед Расулович Магомаєв ми регулярно інформували громадськість про жорстокі катування, масове використання рабської праці, приховану практику грубих порушень правил техніки безпеки, яка призводила до масових каліцтв людей. Прокуратура Вінницької області та спеціальна прокуратура залишалися байдужими, сліпими та глухими щодо наших повідомлень, регулярно поширюючи в суспільстві неправдиву інформацію про, нібито, відсутність в Стрижавській виправній колонії масових та системних порушень прав людини. Не змінилося відношення прокуратури до ситуації в колонії і після того, як «порядки» в колонії оцінив Європейський Суд з прав людини у справі «Ухань проти України».

          Ситуація змінилася лише тоді, коли Вінницька правозахисна група змушена була замість прокуратури Вінницької області та УСБ у Вінницькій області фактично розкрити злочин, пов‘язаний з піврічним приховуванням зникнення з СВК №81 засудженого В.Совача, згодом з‘ясувалося, що таким чином з колонії зник, а, можливо, був просто відпущений, також і інший засуджений.

          Під тиском неспростовних фактів прокуратура Вінницької області була змушена порушити кримінальну справу за фактом перевищення влади та службових підроблень з боку посадових осіб СВК №81, згодом колонію очолив новий начальник – А.Каменяш.

          Продовжуючи постійний моніторинг ситуації в СВК №81, в тому числі і за допомогою методів, які дехто вважає забороненими та неетичними, ми помітили, що зміна в керівництва в цілому призвела до різкого покращення ситуації з дотриманням прав людини, зменшився травматизм, оскільки різко зменшився рівень необлікованої праці засуджених.
     
          Проте останнім часом до Вінницької правозахисної групи надходить усе більше повідомлень про застосування насильства, приниження людської гідності засуджених з боку персоналу та адміністрації колонії, це стосується як засуджених, так і осіб, які утримуються на території СВК №1, але перераховуються з Вінницьким СІЗО.

          Сьогодні Вінницька правозахисна група отримала з кількох джерел, які заслуговують на довіру, інформацію про можливе жорстоке побиття вранці 11 лютого засудженого, в прізвищі якого є літери «Котолупенк*», а в імені – «В*ктор». Вказаний засуджений, який за нашими даними страждає на тяжку хронічну недугу, міг бути жорстоко побитий співробітниками адміністрації, яка наразі може переховувати цю людину в приміщенні тюремної лікарні, сподіваючись, що можуть зійти тілесні ушкодження.

          Не маючи можливості негайно перевірити вказану інформацію, ми вважаємо за потрібне звернутися до Генеральної прокуратури України, Уповноваженого ВР України з прав людини та до керівництва Державної пенітенціарної служби з вимогою невідкладно провести ефективне та прозоре розслідування наведеної інформації про можливе грубе порушення прав людини відносно засудженого та заявляємо про свою готовність разом з представниками ГПУ прибути в СВК №81 для зустрічі з вказаною особою.