Follow us by Email Підписатись

Translate Переклад

середа, 28 квітня 2010 р.

Прекрасне завершення ганебної епопеї: правозахисницю Анну Юдківську обрано суддею Європейського суду з прав людини від України

Прекрасне завершення ганебної епопеї: правозахисницю Анну Юдківську обрано суддею Європейського суду з прав людини від України



Парламентська Асамблея Ради Європи (ПАРЄ) значною більшістю голосів при альтернативному голосуванні обрала відому правозахисницю, адвоката

Анну Юріївну Юдківську суддею Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від України.


Анна Юдківська до обрання на посаду судді ЄСПЛ займалася документуванням історії Голокосту в Україні та в Молдові, працювала в правозахисних неурядових організаціях, здобула визнання як відомий та успішний київський адвокат, який спеціалізувався у захисті прав біженців, жертв катувань та незаконних затримань. З 2005 по 2009 рік Анна працювала юристом в Секретаріаті Європейського суду з прав людини, а з липня 2009 року – радником Комісара Ради Європи з прав людини.


Після закінчення в 2007 році повноважень попереднього судді ЄСПЛ від України-

професора Володимира Буткевича Анна Юдківська перемогла в національному конкурсі з відбору кандидатів на посаду євросудді і разом з ненависним тодішньому Президенту України депутатом Сергієм Головатим та тодішнім заступником Міністра внутрішніх справ Василем Мармазовим була внесена до списку, переданого для голосування депутатів ПАРЄ. Те, що відбулося далі, було вершиною правового нігілізму – у своєму фірмовому стилі правового блюзнірства та зневаги до незалежності судочинства Президент України Віктор Ющенко видав безпрецедентний Указ № 869/2007 «Питання добору кандидатур на обрання на посаду судді Європейського суду з прав людини від України», яким був відкликаний цей список кандидатів. Реакція Ради Європи була однозначною – ця поважна інституція не сприйняла маніпулювання списками кандидатів на посаду судді і не погодилася «віддавати» Ющенкові список поданих кандидатів. Хоча згодом було проведено новий конкурс, проте ПАРЄ відмовилася приймати новий список кандидатів, наголосивши на неприпустимості втручання виконавчої влади в процедуру конкурсного відбору кандидатів на посаду судді. Блокування Віктором Ющенком процедури відбору кандидата на посаду судді від України значно уповільнило розгляд Євросудом українських справ, адже у їхньому розгляді обов‘язковим є участь національного судді. Довелося двічі призначати тимчасових сіддів від України, ними стали Станіслав Шевчук та Михайло Буроменський Впертісь Віктора Ющенка який відмовлявся вносити список

з Головатим до ПАРЄ виявилася дійсно безмежною, відтак знадобилося спеціальне роз‘яснення самого Євросуду, після якого було внесено остаточний список кандидатів Головатий, Шевчук та Юдківська.


Анну Юдківську обрано на шестирічний строк, який майже гарантовано перетвориться на дев‘ятирічний після набуття чинності 1 липня цього року Протоколом №14 до Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.



Анна Юдківська – це типовий представник нової генерації суддів Євросуду, попри науковий ступінь кандидата наук та фундаментальні знання в галузі прав людини, Анна – не рафінований теоретик, а практик-правозахисник, вона абсолютна далека від політики та не афілійована з жодною українською політичною силою. З рештою Анна Юдківська просто не має досвіду роботи в будь-яких владних структурах України, відтак можливості впливу на її професійну діяльність як судді від України для вітчизняних можновладців будуть мізерними.


Вітаючи мудре рішення ПАРЄ, та бажаючи Судді Анні Юдківській професійних здобутків в царині захисту прав людини, залишається лише сумувати з приводу того, що всередині України фахівцям рівня Анни Юдківської немає місця ані серед суддів усіх рівнів, ані серед прокурорів чи навіть слідчих. Можливо саме тому кількість скарг від українських громадян в Євросуді б‘є усі можливі рекорди.


Координатор ВПГ
Дмитро Гройсман

середа, 21 квітня 2010 р.

Правозахисна «реформа» в МВС України: зайвою виявилася … громадськість

21 квітня 2010 року

Правозахисна «реформа» в МВС України:
зайвою виявилася … громадськість


20 квітня 2010 року на офіційному веб-сайті Президента України було анонсовано зустріч Віктора Януковича та «широкого кола українських правозахисників», яка має відбутися незабаром. Одночасно прес-служба Президента повідомила про те, що «Міністр внутрішніх справ на виконання вказівки Президента України ввів до складу колегії МВС відомого правозахисника Едуарда Багірова. На чолі з ним при МВС створюється громадська рада із захисту прав людини». Варто було б аплодувати керівнику міліцейського відомства Анатолію Могильову за створення механізму громадського контролю у вигляді громадської ради з питань забезпечення прав людини якби … аналогічна громадська рада при МВС не існувала вже понад три роки. Її було утворено Наказом Міністра внутрішніх справ ще в грудні 2005 року. Хоча перший поіменний склад членів Громадської ради при МВС було затверджено рішенням Міністра, проте усі подальші зміни та ротації у складі цього консультативно-дорадчого органу відбувалися виключно на підставі рішень представників громадянського суспільства, міністри Луценко та Цушко не наважувалися маніпулювати складом Ради. Громадська Рада самостійно формувала порядок денний своїх засідань, які нерідко проходили дуже емоційно. За прикладом ГР при МВС України аналогічні Ради було утворено при кожному обласному управлінні міліції і представники громадськості не просто «засідали», але отримали можливість бути присутніми під час особистих прийомів громадян міліцейськими керманичами, інспектувати без попередження місця попереднього ув‘язнення, які входили до складу міліцейського відомства у складі так званих «мобільних груп». Перший і єдиний Співголова Громадської Ради при МВС – відомий харківський правозахисник Євген Захаров усіляко намагався оминати гострих питань та не допускати прийняття Громадською Радою рішень із засудженням міліцейських порушень прав людини та, інколи, відвертих злочинів, про які ставало відомо громадськості. Тим не менше пан Євген принаймні був обраним на цю посаду громадськістю, а не призначеним особисто Міністром внутрішніх справ. Існувала певна теоретична можливість, що згодом громадянське суспільство висуне та підтримає в керівники Громадської Ради при МВС людину, менш віддану сумнівним ідеалам «конструктивної співпраці» з владою.

Громадські Ради при МВС дуже швидко почали дошкуляти міліцейському керівництву і в 2008 році Юрій Луценко вигадав унікальний своєю цинічною безглуздістю механізм, гідний пера незабутнього Франца Кафки. Так з‘явилося внутрішньо-міліцейське «міністерство прав людини» під назвою «Управління моніторингу дотримання прав людини». Співробітники цього Управління – як правило міліцейські пенсіонери, за непогану зарплату, яку справно отримували в касі МВС, маючи статус держслужбовців, використовуючи міліцейські приміщення, канцтовари та автомобілі, перебуваючи на відомчому квартирному обліку, та отримуючи від Міністра премії, були зобов‘язані… проводити моніторинг дотримання прав людини співробітниками міліції, ініціювати та приймати безпосередню участь в проведенні службових розслідувань за скаргами громадян на порушення прав людини міліціянтами. Чи здивує когось повна відсутність повідомлень про жоден резонансний факт викриття Помічниками міністра з прав людини, яких було призначено в кожному регіон, «катів» чи «перевертнів» в погонах?

Можна зрозуміти Анатолія Могильова, який відразу ліквідував безглуздий піар-підрозділ МВС у вигляді Управління моніторингу дотримання прав людини. Але при чому тут Громадська Рада при МВС, в діяльність якої досить незграбно втручається новий міністр? Справа тут навіть не у контроверсійній особистості пана Едуарда Багірова, якого Міністр внутрішніх справ призначив головний міліцейським правозахисником. Пан Багіров давно називає себе правозахисником і, можливо, незабаром журналісти та активісти зможуть відшукати навіть тих жертв порушень прав людини, яким Едуард Садихович реально допоміг. Проте насправді вражає те, що Міністр внутрішніх справ вважає за можливе формувати списки громадських активістів, які будуть контролювати його відомство. Хочеться вірити, що Президент Янукович зустрінеться і почує тих правозахисників, які не сприймають подібної організації громадського контролю за дотриманням прав людини правоохоронцями.

Якщо Віктор Янукович, як гарант дотримання конституційних прав та свобод людини дійсно бажає якісних змін в громадському контролі за дотриманням прав людини правоохоронцями, то починати треба із розробок відповідних законопроектів, зокрема застарів і вимагає змін ЗУ «Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави», необхідно ухвалити Закон України «Про національні превентивні механізми попередження катувань» та підсилити на рівні закону повноваження та можливості цивільного контролю, який здійснюється Уповноваженим ВР України з прав людини. Громадські ради при МВС, СБУ, Державному департаменті України з питань виконання покарань мають формуватися незалежно від керівництва вказаних відомств, та самостійно організовувати свою роботу.

Чи готовий до таких реформ український Президент Віктор Янукович – покаже час.
Проте щодо міністра внутрішніх справ України Анатолія Могильова уже зараз можна стверджувати – наразі ознак готовності до запровадження дієвого громадянського контролю за міліцією він не демонструє.

Дмитро Гройсман
Кординатор ВПГ

пʼятниця, 16 квітня 2010 р.

Заяви партнерів: Інститут "Республіка": Щодо порушення МВС України права людини на свободу мирних зібрань

ЗАЯВА ІНСТИТУТУ «РЕСПУБЛІКА» ПРО МАСОВІ ПОРУШЕННЯ ПРАВА НА СВОБОДУ МИРНИХ ЗІБРАНЬ В УКРАЇНІ У БЕРЕЗНІ – КВІТНІ 2010 РОКУ

Громадська організація Інститут «Республіка», яка з 2004-го року проводить моніторинг дотримання права на свободу зібрань, гарантованого ст.39 Конституції України та ст. 11 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, неодноразово заявляла про систематичні порушення права та протиправні дії української міліції під час проведення громадянами мітингів, демонстрацій та пікетів протягом останніх років (за керівництва міністерством внутрішніх справ Ю. Луценка). На жаль, сподівання на те, що зі зміною керівництва МВС України поліпшиться стан справ з дотриманням прав людини, зокрема одного з основоположних прав – свободи зібрань, не виправдалися. Протягом березня – квітня 2010 року міліція всупереч українському законодавству неодноразово вчиняла протиправні дії проти учасників акцій протесту.

понеділок, 5 квітня 2010 р.

Видеоотчет о встрече Натальи Горбаневской с украинскими читателями

20 марта в Киеве состоялось вручение известному русскоязычному поэту, литератору, правозащитнику Наталье Горбаневской литературной премии им. Леонида Вышеславского "Планета поэта". Вот интересный отчет об этом мероприятии.
А Винницкая правозащитная группа присутствовала на данном мероприятии с видеокамерой, и сегодня мы предлагаем Вашему вниманию видеоотчет о замечательном мероприятии в Национальном музее литературы Украины.

Просим обратить особое внимание на восьмую часть  видеоотчета. Узник совести брежневского периода, человек с удивительной судьбой Александр Покрыщук встретился с Натальей Горбаневской впервые почти через сорок лет после совместного "сидения". В заключении Александр получил от Натальи Горбаневской рукописные стихотворения, которые сохранил.

Наталья Горбаневская читает это стихотворение, а потом Александр Покрыщук читает свой стих, написанный в ответ...

Встреча Горбаневской и Покрыщука произошла совершенно неожиданно, благодаря анонсу приезда Натальи Горбаневской в Киев, опубликованному в её Живом Журнале