Follow us by Email Підписатись

Translate Переклад

пʼятниця, 19 березня 2010 р.

Возможен ли эффективный ведомственный милицейский контроль за соблюдением прав человека?

Министр внутренних дел Украины Анатолий Могилев собирается ликвидировать Управление мониторинга соблюдения прав человека в деятельности органов внутренних дел. Об этом стало известно вчера от Советника министра Константина Стогния.

Хотя указанное Управление, которое состоит из пяти сотрудников Центрального аппарата и двадцати девяти Региональных Помощников министра, просуществовало немного более двух лет, этот срок является достаточным для того, чтобы оценить эффективность этой довольно уникальной бюрократической структуры.

Нарушения прав человека присущи деятельности любого правоохранительного органа в мире. Ведь деятельность криминальной полиции (милиции) и поддержание общественной безопасности связаны с высоким риском применения незаконного насилия и непредусмотренных законом в демократическом обществе ограничений прав и свобод человека.

В качестве универсального рецепта уменьшения риска указанных нарушений прав человека признан независимый от исполнительной ветви власти общественный контроль за соблюдением прав человека, который включает в первую очередь национальные превентивные механизмы против пыток и деятельность эффективной институции Омбудсмана в сочетании с действенным прокурорским контролем за местами несвободы и соблюдением прав удерживаемых там лиц.

Предприняв первые достаточно неловкие шаги в деле организации системы диалога милиции и гражданского общества через организацию так называемых «общественных советов» при МВД Украины и региональных управлениях милиции, позволив деятельность мобильных групп, которые пусть редко и обычно непрофессионально, но все же таки осуществляли контроль за изоляторами временного содержания, предыдущее руководство МВД быстро понятно – сама милицейская система подвергается опасности спонтанного разглашения фактов нарушений прав человека. Поэтому бывший министр Луценко решил под видом укрепления «правозащитного компонента в работе МВД» создать классическую оруэлловскую бюрократическую структуру – такое себе «министерство прав человека» в системе МВД. Так и появились на свет чиновники от прав человека с феерическими кафкианскими названиями должностей «Помощник министра Отдела регионального контроля Управления мониторинга соблюдения прав человека в деятельности органов внутренних дел».

С появлением этого странного подразделения жалобы от граждан на нарушение прав человека получили право принимать целых три милицейские структуры: внутренняя безопасность, которая подчиняется ГУБОП Украины, инспекция по работе с личными составом (кадры) и собственно «правозащитники в штатском». Из двадцати девяти назначенных Помощников министра по правам человека – восемнадцать - это бывшие руководители милицейских подразделений, которые на момент назначения не имели ни малейшего опыта защиты прав человека, а лишь верно служили милицейскому «молоху». Но могут ли вообще разоблачать нарушения прав человека милиционерами те, кто за счет налогоплательщиков исправно получит зарплату и премию из рук милицейского руководства?

Хотя согласно мировой практике внутриведомственный контроль за соблюдение прав человека является очевидным нонсенсом, такая форма «правозащиты» оказалась очень эффективной для освоения сотен тысяч евро разнообразных грантов и для создания пропагандистского имиджа «системы, которая изменяется».

Однако стало ли в украинской милиции меньше пыток, преодолели ли милицейские «правозащитники» катастрофическую практику незаконных задержаний, расизма и ксенофобии рядового и начальственного состава милиции, предотвратили ли распространение коррупции, сделали ли милицию более открытой?

Ответ на эти вопросы в позорных показателях «доверия» украинского народа к отечественной милиции.

Поэтому можно лишь приветствовать намерение Министра внутренних дел ликвидировать дармоедскую структуру, направленную только на имитацию бурной деятельности.

Однако имеет общество гарантии того, что новое руководство МВД не собирается заодно полностью свернуть сотрудничество с общественностью, забыть о позитивном опыте деятельности мобильных групп по мониторингу соблюдения прав человека и других форм гражданского контроля за милицией?

Собирается ли, наконец, Минюст активнее продвигать прекрасный законопроект о Национальных превентивных механизмах против пыток? Появится ли в Украине независимый от исполнительной власти, и подотчетный гражданскому обществу орган, уполномоченный посещать места несвободы и предотвращать нарушение прав удерживаемых там людей?

Все эти вопросы нуждаются в немедленном ответе. Отрицательный опыт ведомственного милицейского контроля за соблюдением прав человека в самой милиции должен быть в будущем использованным для предотвращения искажения прекрасной идеи общественного контроля за деятельностью правоохранительных органов.

Координатор ВПГ
Дмитрий Гройсман

четвер, 18 березня 2010 р.

Чи може бути ефективним відомчий міліцейський контроль за дотриманням прав людини?

Міністр внутрішніх справ України Анатолій Могильов збирається ліквідувати Управління моніторингу дотримання прав людини в діяльності органів внутрішніх справ. Про це стало відомо вчора від Радника міністра Костянтина Стогнія.

Хоча вказане Управління, яке складається з п‘яти співробітників Центрального апарату та двадцяти семи Регіональних Помічників міністра, проіснувало трохи більше двох років, цей строк є достатнім для того, аби оцінити ефективність цієї досить унікальної бюрократичної структури.

Порушення прав людини є притаманними діяльності кожного правоохоронного органу світу. Адже діяльність кримінальної поліції (міліції) та підтримання громадської безпеки пов‘язані із високим ризиком застосування незаконного насильства та непередбачених законом у демократичному суспільстві обмежень прав та свобод людини.

Класичним рецептом зменшення ризику зазначених порушень прав людини визнано незалежний від виконавчої гілки влади громадський контроль за дотриманням прав людини, який включає насамперед національні превентивні механізми проти катувань та діяльність ефективної інституції Омбудсмана у поєднанні із дієвим прокурорським контролем за місцями несвободи та дотриманням прав утримуваних там осіб.

Зробивши перші досить незграбні кроки щодо організації системи діалогу міліції та громадянського суспільства через організацію так званих «громадських рад» при МВС України та регіональних управліннях міліції, дозволивши діяльність мобільних груп, які нехай рідко і зазвичай непрофесійно, але усе ж таки здійснювали контроль за ізоляторами тимчасового тримання, попереднє керівництво МВС швидко зрозуміло – сама міліцейська система наражається на небезпеку спонтанного розголошення фактів порушень прав людини. Тому колишній міністр Луценко вирішив під виглядом зміцнення «правозахисного компоненту в роботі МВС» створити класичну оруелівську бюрократичну структуру – таке собі «міністерство прав людини» в системі МВС. Так і з‘явилися на світ чиновники від прав людини з феєричними кафкіанськими назвами посад «Помічник міністра Відділу регіонального контролю Управління моніторингу дотримання прав людини в діяльності органів внутрішніх справ».

З появою цього дивного підрозділу скарги від громадян на порушення прав людини отримали право приймати аж три міліцейські структури: внутрішня безпека, яка підпорядковується ГУБОЗ України, інспекція по роботі з особовими складом (кадри) та власне «правозахисники в штатському». З двадцяти дев‘яти призначених Помічників міністра з прав людини – вісімнадцять - це колишні керівники міліцейських підрозділів, які на момент призначення не мали жодного досвіду захисту прав людини, а лише вірно служили міліцейському «молоху». Та чи можуть взагалі викривати порушення прав людини міліціянтами ті, хто за рахунок платників податків справно отримає зарплату та премію з рук міліцейського керівництва?

Хоча внутрішньовідомчий контроль за дотримання прав людини є очевидним нонсенсом з огляду на світову практику, проте така форма «правозахисту» виявилася дуже ефективною для освоєння сотень тисяч євро різноманітних грантів та для створення пропагандистського іміджу «системи, що змінюється».

Проте чи стало в українській міліції менше катувань, чи подолали міліцейські «правозахисники» катастрофічну практику незаконних затримань, расизму та ксенофобії рядового та начальницького складу міліції, чи запобігли поширенню корупції, чи зробили міліцію більш відкритою?

Відповідь на ці питання в ганебних показниках довіри українського народу до вітчизняної міліції.

Тому можна лише вітати намір Міністра внутрішніх справ ліквідувати дармоїдську структуру, спрямовану лише на імітацію бурхливої діяльності.

Проте чи має суспільство гаранті того, що нове керівництво МВС не збирається заразом повністю згорнути співпрацю із громадськістю, забути про позитивний досвід діяльності мобільних груп з моніторингу дотримання прав людини та інших форм громадянського контролю за міліцією?

Чи збирається, нарешті, Мінюст активніше просувати прекрасний законопроект про Національні превентивні механізми проти катувань? Чи з‘явиться в Україні незалежний від виконавчої влади, та підзвітний громадянському суспільству орган, уповноважений відвідувати місця несвободи та запобігати порушенню прав утримуваних там людей?

Усі ці питання потребують негайної відповіді. Негативний досвід відомчого міліцейського контролю за дотриманням прав людини в самій міліції має бути у майбутньому використаним для запобігання спотворення прекрасної ідеї громадського контролю за діяльністю правоохоронних органів.

Координатор ВПГ
Дмитро Гройсман

вівторок, 2 березня 2010 р.

ЩОДО СИТУАЦІЇ У ВІННИЦЬКІЙ УСТАНОВІ ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ №1 ДЕРЖАВНОГО ДЕПАРТАМЕНТУ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ

ДЛЯ НЕГАЙНОГО РОЗПОВСЮДЖЕННЯ!

01 березня 2010 року у Вінницькій установі виконання покарань №1 (УВП №1) сталася бійка двох засуджених. Вказану бійку було припинено силами співробітників установи із застосуванням спеціальних засобів. За інформацією, яка надійшла до Вінницької правозахисної групи, засуджених госпіталізовано для надання медичної допомоги.

Ввечері 01 березня 2010 року до Вінницької правозахисної групи почали надходити телефонні дзвінки від засуджених та їхніх родичів, які повідомляли про те, що на територію УВП №1 введено два автобуси «озброєних людей». За інформацією, яку Вінницька правозахисна група вважає достовірною, на території УВП №1 дійсно перебуває зведений загін швидкого реагування Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Вінницькій області, проте сила, чи будь-які спеціальні засоби до ув‘язнених 02 березня не застосовувались. Ситуація в установі є спокійною, а безпосередньої загрози порушень прав засуджених немає. Необхідність в застосуванні спеціальних засобів щодо ув‘язнених відсутня.

Вінницька правозахисна група продовжує моніторинг ситуації і готова направити своїх співробітників для зустрічі із засудженими УВП №1 і документування їхніх можливих скарг. Ми закликаємо керівництво Державного Департаменту України з питань виконання покарань провести прозоре для громадськості розслідування щодо причин інциденту, який стався в УВП №1 01 березня 2010 року включно із перевіркою наявності підстав та пропорційності застосування сили щодо засуджених у ході припинення бійки між ними.

Координатор ВПГ
Дмитро Гройсман
+380632208055
+380672846450